Внесок українських діячів в розвиток освіти, науки та культури. Внесок Миколи Пимоненка в розвиток образотворчого мистецтва

Внесок українських діячів в розвиток освіти, науки та культури. Внесок Миколи Пимоненка в розвиток образотворчого мистецтва

Українська культура славиться багатьма відомими особами, які збагатили її своїм талантом та залишили свій внесок у її історії. Однією з таких осіб є живописець Микола Корнилович Пимоненко. Творчість згаданого художника посідає провідне місце в українському мистецтві кінця XIX – початку XX ст.

Микола Корнилович Пимоненко (1862-1912) – видатний український художник, автор багатьох картин на національну українську тематику, автор 180 картин на сільську та міську тематику, майже 400 етюдів і понад 100 малюнків. Микола Пимоненко народився 9 березня (21) 1862 року в Києві. З самого дитинства допомагав батьку розписувати іконостаси місцевих церков, знайомився з побутом, промислом та устроєм селян Київської губернії.

З 1876 почав отримувати художню освіту у Київській художній школі М.І. Мурашко. Як відомо, Микола був одним з найталановитіших учнів школи, через три роки став репетитором і помічником керівника школи. В одному з листів Микола Іванович пише:  «Передаю до Ради Академії мистецтв клопотання про одного з моїх найдостойніших співробітників Миколу Корниловича Пимоненка. У житті молодого художника звання має велике значення». Переглянувши роботи художника, Рада Академії в 1881 році постановила: «… удостоїти Пимоненка М.К. звання вчителя малювання в нижчих навчальних закладах».

У 1882 році Пимоненко вступив до Петербурзької Академії Мистецтв як вільний слухач. Майбутній художник швидко освоїв перші класи (курси) навчання, але через виявлену в нього хворобу легенів був вимушений припинити навчання й повернутися у рідне місто. В Києві з 1884 він став працювати в школі Мурашка. Відомо, що його класи відвідувала юна Леся Українка. 

Першою самостійною й відомою картиною Миколи Пимоненка стає картина «Гальорка» (1885), на якій живописець правдиво відтворив представників різних станів місцевого населення, які дивляться комедію Гоголя «Одруження». У 1885 – 1887 роках на виставах з’являються роботи Пимоненка  «Після аукціону», «На канікулах», але вже в кінці 1880-х головною темою творчості Миколи Корниловича стає зображення українського селянства.

З початку 90-х років XIX століття він почав брати участь у  виставах Товариства пересувних художніх виставок - найбільш відомого художнього об’єднання художників-реалістів в Російській імперії кінця XIX – на початку ХХ століть, а в 1899 році став його членом.

Пимоненка іноді називають «співаком українського села». Картини «Весілля в Київській губернії» (1891), «Свати» (1893), «Ворожіння» (1893), «Біля колодязя» (1894), «На ярмарку» (1898 г..), «Брід» (1901), «Гуси, додому!», «Суперниці біля колодязя» (1909) та інші виступають яскравим прикладом закохання автора в Україну. Увага митця була зосереджена на показі праці, побуту, звичаїв, повсякденного життя українського народу (весілля, побачення, повернення з роботи, сватання, тощо). Його роботи не залишались непоміченими, їх використовували на виставах в Берліні, Парижі, Лондоні, Мюнхені. Крім Товариства пересувних художніх виставок, Микола Пимоненко став ще членом Товариства південноросійських художників, Товариства Мюнхенських художників та Паризької інтернаціональної спілки мистецтв і літератури.