Аналi'з документiв, що допровадили до автокефалii Украiнськоi православноi церкви у 2018 - 2019 роцi та iсторичний огляд Украiнськоi церкви до незал

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВНЗ УКРАЇНСЬКИЙ КАТОЛИЦЬКИЙ УНІВЕРСТЕТ

ФІЛОСОФСЬКО-БОГОСЛОВСЬКИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра богослов’я

Курсова робота

АНАЛІЗ ДОКУМЕНТІВ, ЩО ДОПРОВАДИЛИ ДО АВТОКЕФАЛІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ У 2018 – 2019 РОЦІ ТА ІСТОРИЧНИЙ ОГЛЯД ШЛЯХУ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕРКВИ ДО НЕЗАЛЕЖНОСТІ

Студентка 4-го курсу: Марія Дзямка

Науковий керівник: о. д-р Михайло Димид

Львів 2018

ЗАЯВА

студента ВНЗ «Український католицький університет»

про оригінальність академічної роботи та самостійність її виконання

Декларуючи свою відданість засадам академічної доброчесності й християнської етики праці, та відповідно до діючого «Положення про запобігання плагіату й коректне застосування цитат у навчальному процесі Українського Католицького Університету», цим посвідчую, що підготовлена мною на кафедрі / в інституті (вказати назву кафедри / інституту) академічна робота (вказати повну назву) є самостійним дослідженням і не містить елементів плагіату. Зокрема, всі письмові запозичення з друкованих та електронних публікацій у підготовленій мною академічній роботі оформлені та мають відповідні покликання.

Водночас заявляю, що я ознайомлений/а з визначеною в діючому «Положенні про запобігання плагіату й коректне застосування цитат у навчальному процесі Українського Католицького Університету» дефініцією поняття «плагіат» як «оприлюднення, повністю або частково, чужого твору науки, літератури, мистецтва (ідеї, результатів дослідження, відкриття, раціоналізаторської пропозиції) під своїм іменем, а також відтворення у своїй самостійній письмовій роботі чи науковому дослідженні текстів інших авторів, що опубліковані в паперовому чи електронному вигляді, без відповідного покликання на їхнє джерело».

Я також усвідомлюю, що несу повну відповідальність за присутність в академічній роботі плагіату, і розумію всі негативні наслідки для власної репутації та репутації Університету в разі порушення мною норм академічної доброчесності. Я також визнаю слушність політики УКУ, яка передбачає, що виявлення плагіату в моїй академічній роботі може бути підставою для відрахування з числа студентів Університету.

Дата                                                                                             Підпис

Зміст

ВСТУП 4

РОЗДІЛ 1. ПРЕДСТАВЛЕННЯ ДОКУМЕНТІВ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ НАДАННЯ АВТОКЕФАЛІЇ УПЦ 6

РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНИЙ АНАЛІЗ РУХУ ЗА АВТОКЕФАЛІЮ 14

2.1 Рух за створення Української Автокефальної Православної Церкви 14

2.2 Питання автокефалії для українського Екзархату РПЦ та створення Київського Патріархату 18

2.3 Процес створення та надання автокефалії ПЦУ 25

ВИСНОВОК 32

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ35

ВСТУП

На даному етапі становлення України і враховуючи  її відносинами з Росією, спричинилась важливість оновлення різних елементів структур та інститутів, на території України. Однією із таких структур, безумовно, стала Українська Православна Церква, яка є об’єктом нашого подальшого дослідження.

Варто зазначити, що українське питання автокефалії змусило порушити давно забуті і закинуті історичні події та документи, що супроводжували ці події-замість цього їх та змусило багатьох церковних ієрархів відкрити свої «темні сторони». Це питання явно постало ще від 1917 року, а неявно воно тягнеться ще від часу хрещення Русі. Спочатку Київська Митрополія була «під» Константинополем і намагалась протистояти його авторитаризму, а  починаючи з ХVII ст. Вселенський патріархат передав повноваження головування Київською митрополією Московському патріархату (МП), що ще гірше вплинуло на її подальший розвиток. Від ХVII ст. Київська Митрополія, що була колискою всіх слов’янських православних церков^[1] раптом стала «церквою – дочкою» МП, який вийшов з її лона. Керуючись цією подією, ієрархи Російської Православної Церкви (РПЦ) вирішили, що Україна являється канонічною територією РПЦ і використовували це як аргумент проти дій Константинопольського патріархату, що намірився надати УПЦ довгоочікувану автокефалію. Як і варто було очікувати, такі аргументи не збентежили Вселенський патріархат, Святий і Священний Синод продовжив свою роботу і навіть більше, він почав працювати над контраргументом для РПЦ досліджуючи документи, що стосуються передачі Київської митрополії МП у 1686 році.