Рецензія на роман Кена Фоллетта «Світ без кінця»

Міністерство освіти і науки України

Національний університет «Києво-Могилянська академія»  

Кафедра історії

[pic 1]

 ПИСЬМОВА РОБОТА

З КУРСУ:

«Історія західних цивілізацій»

Виконала: студентка 2 р.н.

Кулікова Вероніка

ФГН, історія

Київ – 2016

Рецензія на роман Кена Фоллетта

«Світ без кінця»

     Перш, ніж почати рецензування самого викладу, варто дати коротку характеристику подій, від яких відштовхувався Кен Фоллетт у своєму, як його позиціонують, історичному романі. Автор занурює читача в атмосферу середньовічної Англії (XIV ст.), якраз у ті часи, коли бере свій початок Сторічна війна, людство страждає від бубонної чуми, а влада зосереджується в руках короля Едварда ІІІ. Крізь призму сюжетних ліній чотирьох головних персонажів Фоллетт передає перевтілення невеликої країни в наймогутнішу державу Європи. Їм доведеться пережити «епоху змін», яка настигне цілу Англію. Упродовж роману доля випробовуватиме протагоністів владою, протистояннями з Церквою та найтяжчою боротьбою - з самими собою, своїм істинним єством, і все це на тлі історичного бекграунду.

     Сюжет справді захоплює і не відпускає аж до останньої сторінки. Завдячуючи яскравим описам і жвавому викладу подій, підігрітому авторськими інтригами,  великий обсяг не стає перешкодою, навпаки, роман читається на одному подиху. Однак, назвати цей твір суто історичним було б величезним перебільшенням, оскільки йому притаманно чимало белетристичних ознак.

     По-перше, головна героїня на ім’я Керіс, яка була донькою сукнаря і за сумісництвом торговця шерстю, після смерті батька самостійно керує справами та укладає угоди. Для середньовічної Англії, для XIV ст. зокрема, таке явище було просто неможливим, оскільки в ті часи жінки без родичів чоловічої статі вважались ніким, відповідно жодних прав на власність вони не мали, якщо тільки це не була вдова, якій відводилась незначна частина спадку. Окрім цього, Керіс була аж занадто освіченою як для її епохи та соціальної верстви населення, до якої вона належала.

     По-друге, чоловічий протагоніст, Мертін Фітцджеральд, - старший син лицаря, якого батько віддав у підмайстерство тесляра. Навряд чи такий вчинок міг мати місце в реальному житті того часу, оскільки віддати свого нащадка до ремісників – втратити для дворянина честь цілого роду.

     По-третє, автор аж занадто ідеалізує моральні погляди середньовічної епохи. Це добре видно на прикладі таких персонажів, як Ральф і Гвенда. Ральф – молодший брат Мертіна, спочатку він був сквайром графа, а потім власником невеликого селища. Гвенда – жителька того самого селища – була зґвалтована Ральфом. За цей ганебний вчинок проти Фітцджеральда молодшого збунтувались усі інші мешканці селища, при цьому ледь не повісивши дворянина, якби не «вчасний» початок Сторічної війни. Сама по собі ситуація абсолютно не притаманна середньовічній Англії, оскільки навіть ще у вікторіанську епоху служниці жіночої статі ледве не вважались «законною власністю» господарів, а вже добровільно вона нехтувала власною гідністю чи ні – нікого не цікавило. У виступі проти Ральфа брала участь і сукнарка Керіс, яка паралельно з цим взаємно закохана в його брата Мертіна.