Реформи Григорія VII

Конклав (походить від лат. con claudere (закривати разом), хоча часто вважається, що походить від лат. cum clave (під ключом)) - збори кардиналів, що скликаються після смерті папи римського для обрання нового папи, а також саме це приміщення. Проходить у ізольованому від зовнішнього світу приміщенні. Вибори проводяться закритим голосуванням двічі на день, для обрання необхідно зібрати щонайменше 2/3 голосів плюс один. Приміщення відкривають лише після обрання папи. Про обрання нового понтифіка сповіщають білим димом із пічної труби над Сікстинською капелою (інакше дим чорний). Спалюють бюлетені голосування. Цей порядок було затверджено на Другому Ліонському соборі (1274).

Папою може бути обраний будь-який чоловік-католик, навіть мирянин без сану. В даний час приміщення для конклаву займає значну частину Ватиканського палацу, ізольовану від інших та розділену на кімнати. Єдині двері замикаються зовні та зсередини не раніше ніж на 15-й день і не пізніше ніж на 18-й день після смерті тата. Після того, як двері замкнені, вони відкриваються тільки у разі прибуття затриманого кардинала, у разі відходу кардинала через хворобу або його повернення, а також для сповіщення результату виборів. Слово «конклав» вперше використав папа Григорій Х на II Ліонському соборі 1274 року після 2 років та 9 місяців обговорення у Вітербо перед його обранням.

Розлючені жителі зірвали дах, залишивши зал відкритим для всіх стихій. Кардиналам довелося розбити намети, сліди від центральних стовпів яких збереглися до сьогодні.^[a]

У середині VIII ст. король франків Піпін Короткий завдав поразки лангобардам, передав папі Стефану II (III) частину завойованих в Італії земель і визнав папу правителем нової держави, що отримала назву Спадщини Святого Петра (християни-католики вважають апостола Петра першим християнським єпископом Риму, відповідно, римського папства) та в історіографії відоме просто як Папська область. Так папи стали не лише духовними главами християнського світу, а й світськими володарями подібно до європейських королів. Втім, чотири століття реальні владні повноваження пап залишалися дуже обмеженими владою спочатку франкських королів, потім римською родовою аристократією. Саме аристократичне чиновництво вершило основну політику в Римі і землях, що належали йому, тоді як Папа по суті лише санкціонував прийняті знаті рішення. Церква не мала власної військової сили, щоб захищати свій вплив і наводити лад у підвладних землях. У 800 р. папа Лев III коронував сина Піпіна Короткого Карла (пізніше отримав прізвисько Великий) імператорською короною.^[b]

Взаємний інтерес до співпраці між папством та представником майбутньої правлячої династії Каролінгів Піпіном Коротким (8) допоміг створити у середині VIII ст. союз світської та духовної влади, від якого обидві сторони виграли і який становив рушійну силу міжнародної політики аж до XIV ст. Папа благословив повалення Піпіном останнього представника династії Меровінгів (9) і його сходження на королівський престол, а той у свою чергу не тільки захистив папство від загрози з боку лангобардів, але й подарував йому області навколо Риму. Так народилася Папська держава, яка проіснувала в такому вигляді до другої половини ХІХ ст. Захищаючи папство, Піпін керувався не релігійними, а політичними міркуваннями. Папство ж зверталося за допомогою до нього вимушено, усвідомлюючи, що для реалізації грандіозних планів управління всім світом необхідно для початку зберегти незалежність папства, що було можливо тільки при збереженні суверенітету над підконтрольною йому територією^[c].

[pic 1]

Документи Католицької Церкви вказують, що становлення Папи - це єпископське служіння: Римський Понтифік є Єпископом Римської Церкви. Тому, щоб стати Папою, спочатку треба стати єпископом. Кан. 332– § 1. Кодексу канонічного права свідчить, що «повну і верховну владу в Церкві Римський Понтифік набуває чинності прийнятого ним самим законного обрання, а також єпископського посвячення. Тому особа, обрана на посаду Верховного Понтифіка, яка вже перебуває в сані єпископа, набуває цієї влади з моменту прийняття ним свого обрання».