Напрями історичного краєзнавства

Тема 4. Напрями історичного краєзнавства  (4 год)

1. Мікроісторія, історія повсякдення.
2. Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна діяльність в Україні.
3. Краєзнавчий туризм та екологія.
4. Музеєзнавство і музейна справа в Україні.
5. Соціальна історія краю (дослідження людських спільнот).

МІКРОІСТОРІЯ, ІСТОРІЯ БУДНІВ

Одним із важливих напрямів історико-краєзнавчих досліджень є мікроісторія. Це галузь історичного знання, предметом якої вважаємо сферу людської буденності у її історико-культурних, політичних, етнічних та конфесійних контекстах. Об’єктом мікроісторії є людина, чи соціальна група людей, яка проживає на певній історично сформованій території. За словами одного із відомих представників цього напряму, італійського історика Джованні Леві, “мікроісторія означає не розглядання дрібниць, а висвітлення в деталях”. Хоча мікроісторія часто й ототожнюється з історією побуту, проте інколи застосовує власні методи, наприклад, коли реконструює класичну соціальну історію, або ж використовує різноманітність масштабів і способів викладу емпіричного матеріалу.

Сам термін “мікроісторія” вперше використав французький історик Фернан Бродель (1902-1985). Щоправда, він вжив його у негативному відтінку, мовляв “мікроісторія” є залишком “великої” історії. Разом з іншими французькими істориками, які об’єднувалися навколо заснованого у 1950-ті роки журналу “Аннали”, він запропонував радикально новий підхід у дослідженні історичного процесу. Минуле він розумів як повільне чергування довготривалих у часі періодів, до яких була залучена повсякденно-побутова складова. Відтак, історія буднів виступала у нього частиною макроконтексту життя минулого.

Найвідомішою працею Ф. Броделя вважають його тритомник “Матеріальна цивілізація, економіка й капіталізм XV-XVIII ст.” (1979). Це широкомасштабне дослідження доіндустрі-ального суспільства, у якому в подробицях висвітлено функціонування економіки тогочасних країн. Найдетальніше у ній подано характеристику розвитку торгівлі та грошового обігу,

чимало уваги приділено впливу географічного середовища на соціальні процеси. Розкриваючи механізм виробництва та обміну, Ф. Бродель виділяв у економіці будь-якого суспільства два рівні “структур”: матеріального і нематеріального життя. Останній охоплює людську психологію й щоденну практику. Саме нематеріальне життя він назвав “структурами буденності”. До них Ф. Бродель зачислював усе те, що оточує людину і супроводжує її щоденне життя - географічні умови, екологію, трудову діяльність, побутові життєві потреби та можливості їх задоволення. Для такого всебічного вивчення необхідно було проаналізувати взаємодії між людьми, їхні вчинки, цінності, форми та інститути шлюбу й сім’ї, релігійні культи, політичну організацію соціуму.

Із середини 1960-х років зміст поняття “мікроісторія” набуває самостійного значення й уконституйовується як окремий напрям в історичних дослідженнях. Французькі історики другого покоління школи “Анналів” скрупульозно вивчали взаємозв’язок між способом життя людей та їх ментальностя-ми, побутовою соціальною психологією. Послідовники цього напряму ставлять у центр своїх досліджень загальну реконструкцію “картини світу” конкретної епохи, соціуму, групи. Вони досліджують у повсякденності насамперед її ментальну складову (загальні уявлення, страхи, тривоги, психози і т. п.). Цей підхід в історії є суттєвою ревізією господарсько-побутової історії, котра не виходить поза межі опису матеріального світу і його складових об’єктів, предметів, звичаїв як таких.

Поруч із французькими істориками значні здобутки у розробці мікроісторії досягли італійські історики. Серед них треба назвати Карла Гінзбурга, Едоардо Гренді та Джованні Леві. Їх наукова діяльність припала на період кризи соціальної історії у 70-80-х роках минулого століття. Вони запропонували йти шляхом роздроблення об’єкта дослідження (людини), а відтак, відродження його у новій якості. Отже, дослідники поверталися до традицій романтичної школи - жанру біографій методу мікроісторії, який отримав назву від одного із його найяскравіших послідовників  Поля Нора “его-історія”.