Культура Месопотамії: Право

КУЛЬТУРА МЕСОПОТАМІЇ: ПРАВО

        Джерела права держав давньої Месопотамії характеризуються доволі розвиненими правовими ідеями про докази та доказування. В цілому право шумерів вважається найдавнішим у світі. Перші відомі історії кодифікації («Кодекс Ур-Намму»), прообраз суду присяжних, найдавніше уявлення про правосуддя як справедливість («ніг-сі-са») належать саме шумерській цивілізації.

Одна з найдавніших пам’яток права людства – шумеро-аккадські «Закони Шульги». Вони, встановлюючи відповідальність у вигляді грошових штрафів за різні види правопорушень, встановлюють відповідальність за брехливі свідчення.         Одним із найвагоміших доказів також вважалася клятва ім’ям бога. Така клятва у шумерів вважалася безсумнівною і мала найвищу доказову силу. Особа звільнялася від подальших доказувань у разі принесення такої клятви. Водночас відмова від такої клятви розцінювалася у богобоязливому шумерському суспільстві як однозначне підтвердження вини. Активно використовувався і такий вид доказів, як судові випробування (прообрази подальших ордалій). Шумери використовували у разі неможливості встановити істину іншими доказами випробування водою: особу занурювали у річку і чекали вирішення бога річки (особа виживе чи ні).

Закони царя Хаммурапі 1775 року до н.е. стали своєрідним підсумком розвитку попередньої традиції писаного права в Месопотамії. їх виявили на діоритовій 2,5-метровій стелі французькі археологи у 1901 році. Зараз вона зберігається у паризькому музеї – Луврі. Текст складається із 282 статей, 37 із яких були знищені, однак пізніше їх відновили, знайшовши втрачений текст під час розкопок бібліотеки царя Ашурбаніпала. У верхній частині стелі Хаммурапі зображений стоячи перед богом Сонця Шамашем – покровителем суду, який і передає йому закони.

Законник нагадує скоріше збірку юридичних новел, що складається із трьох частин – преамбули, викладу правових норм і епілогу. Базовим для нього стало попереднє законодавство Месопотамії, зокрема найдавніші Закони Ур-Наму, Закони Ліпід-Іштара, Закони Ешнунни (XXI–XX » стст. до н.е.).

Для законів Хаммурапі характерна відсутність поділу тексту за окремими галузями права. Норми згруповані в окремі блоки за предметом регулювання. Так, в статтях 1-5 містяться процесуальні норми; статті 6-25 – охорони власності; статті 26-41 – правила користування царською землею; статті 42-88 – норми земельного права; статті 89-126 – торговельні та комерційні операції; статті 127-194 – шлюбно-сімейні відносини; статті 195-214 – норми кримінального права; статті 215-277 – особистий найм та оплата праці; статті 278-282 – купівля-продаж рабів.

Право власності. Суспільство Месопотамії не знало приватної власності на землю. Царська земельна власність збільшувалася за рахунок общинної, а також купленої правителем. Храмові та царські землі оброблялися різноманітними категоріями заможного населення, передавалася в оренду, надавалася за службу особам із числа адміністрації, ремісникам, тамкарам (лихварі, кредитори).

Общинна земля перебувала у володінні всього колективу або окремих родин. Вільний общинник мав право землю продавати, обмінювати, здавати в оренду, заповідати. Однак перелічені операції могли відбуватися лише в межах общини або родинного кола. Особа втрачала право володіння на землю, якщо виходила з общини.

Земельні наділи воїнів ("ілку") разом із будинком і садом потрапляли під особливий статус. їх виділяв цар із власного фонду особам за виконання військової повинності. "Ілку" заборонялося продавати, купувати, передавати у спадщину. Якщо воїн (редум чи баірум) втікав від служби, то впродовж року він не втрачав право на землю за умови повернення до своїх обов'язків.

Зобов’язальне право. У склалися такі види договорів:

- оренди; - майнового та особистого найму; - купівлі-продажу; - міни; - поклажі; - позики; - поручництва. У більшості своїй вони укладалися у письмовій формі за