Загальна характеристика суду Руської держави. Доступність суду

Загальна характеристика суду Руської держави. Доступність суду.

Судова система Русі пройшла тривалий період формування від общинно-вічових до державних судів. Він будувався на класовій основі і захищав перш за все інтереси пануючих верхів давньоруського суспільства. Вся повнота судової влади належала до компетенції адміністративних органів, а суддями були Великий князь або тіун – заступник князя на суді, посадники, тисяцькі, волостелі.  Судова влада Давньої Русі княжої доби відзначалася альтернативністю та необов’язковістю, так як існували можливості не виносити справу на суд через укладення примирного договору або відмовитися від винесеного судом рішення, передаючи справу на «суд Божий». Крім того, судову владу «розривала» внутрішня суперечність: інтереси суспільства вимагали, щоби суд був арбітром, зорієнтованим не стільки на покарання, скільки на припинення конфлікту в суспільстві, а інтереси князя та його службовців вимагали поставити на перше місце грошове покарання , що наповнювало скарбницю.

Судова система Русі була явищем винятково складним і багатогранним, так як поділялась на два відомства - світське й церковне. В свою чергу , до світських належали общинні, князівські, вічові, доменіальні (приватні).

Церковний суд.

Судовій владі на Русі був притаманний певний дуалізм, адже паралельно із судом князя існував суд церковний. Цей суд діяв на основі Церковних установ. В церковній сфері існувала чітка ієрархія, заснована на ієрархії церковного управління. У межах церковних округ уся повнота судової влади належала вищому місцевому ієрарху. Найважливіші справи, якот суд над ієрархами, найважливіші справи віри тощо належали до компетенції митрополичого суду. В межах окремих єпархій справи були підсудні єпископам, але безпосередньо судовий розгляд могли вести призначені ними заступники. Перші церковні суди, ймовірно, розглядали винятково церковні справи. Проте невдовзі вони були наділені й компетенцією в справах світських. Можна лише припустити, що розширення відбувалося переважно за рахунок сфери шлюбно-сімейних і спадкових відносин.

Духовенство та церковні люди в усіх справах були підсудними лише церковному суду. Все інше населення підлягало його юрисдикції в разі здійснення злочинів проти віри, предметів релігійного культу, проти моралі, сім'ї тощо.  Важливою особливістю є традиціоналізація покарань за церковні злочини, де жорсткі тілесні покарання або ув’язнення замінені на типову систему штрафів. Однак такі зміни призвели до набуття церковним судом фіскальної ролі, а отже й до поширення на церковний суд тих негативних рис суду світського, з якими так жорстко боролася церква.

Світський суд.

Княжий суд.

Після прийняття християнства на Русі різко підвищується суспільне значення княжого суду, що зумовлювалось його сакралізацією. В її основі лежало уявлення про поставлення князя від Бога.

Князівський суд очолював сам князь або урядовці, що здійснювали правосуддя від його імені. Передовсім, князь судив своїх васалів, дружинників, бояр, які не були підсудні місцевим судам. До князя зверталися також люди, незадоволені судом місцевих суддів. Розглядаючи справу, князь мав виносити рішення винятково по суті справи і міг відійти як від норм писаного права, так і від наявних правових традицій. Покарання мали вживатися лише в разі відвертої зухвалості з боку злочинця, який порушує і земні закони, і релігійні настанови.

Постійно діючими в містах були суди посадника, а в сільській місцевості — волостеля. Вони ухвалювали вироки з усіх справ, окрім торгівельних, які розглядалися тисяцькими. Їм підлягало все населення, крім священиків.

Княжий суд нерідко ставав прикладом адміністративної сваволі та відвертого здирництва з боку суддів.

Доменіальний суд.

Поява цих судів пов’язана з посиленням феодальних інститутів. Виникнення та розвиток різних форм залежності спричинило потребу надати феодалам права суду над їхніми людьми. Таке право надавалося великим феодалам-землевласникам через відповідні судові імунітети, якими князь забороняв своїм намісникам і тіунам судити людей відповідного феодала або дозволяв такий суд лише в його присутності.