Жака Ле Гоффа: «Цивілізація Середньовічного Западу»

Рецензія на книгу

Жака Ле Гоффа: «Цивілізація Середньовічного Западу»

Сьогодні перед нами стоїть непроста задача – написати рецензію на книгу Жака Ле Гоффа «Цивілізація Середньовічного Западу». Як в передмові до російського перекладу зазначає сам автор, книга вперше побачила світ в 1964 році, в ній було багато ілюстрацій, проте варіант 1984 року не міг похвалитися тим самим. Для російськомовного читача книга доступна у трьох виданнях: 1-е вид. — М.: ИГ «Прогрес», Прогрес-Академія, 1992. — 376 с., 2-е вид. (Пер. Е. Лебедєвої, Ю. Малініна, В. Райцес, П. Уварова). - Б.М .: МЦІФІ, Толедо, 2000. - 372 с., 3-е вид. (пер. В. А. Бабинцева). — Єкатеринбург: У-Фактория, 2005. — 560 с.

Перед тим як почати обговорення цієї книги, варто дізнатися трохи більше про автора. Отже, хто такий Жак Ле Гофф ?

Жак Ле Гофф – це французький історик, який спеціалізується на історії Середніх віків, вийшов з школи «Анналів» і до сьогоднішнього дня є одним із найяскравіших представників «Нової історичної науки». Народився в Тулоні 1 січня 1924 року в родині вчителя, отримав гарну освіту, а в 1945 році він почав вивчати історію. У 1950 році закінчив «Вищу нормальну школу», потім навчався в Оксфорді, був асистентом у Лілльському університеті. Ле Гофф з 1967 року був одним із редакторів журналу «Аннали», головного видання однойменної школи. Перший директор Вищої школи соціальних наук (c 1975 по 1977рр). Ле Гофф наш світ покинув у Парижі 1 квітня 2014 року. Першу свою роботу видав у 1957 році, а останню у 2005, за національність він був французом, відповідно, всі свої книжки він видавав, саме на французькій мові. Коли ми говоримо про Жака Ле Гоффа, про нього варто також зазначити, що він спеціаліст-медієвіст, особливо його приваблює XIII століття, автор біографій Людовика IX Святого і Франциска Ассизького. Агностик Ле Гофф займає нейтральну позицію між релігійною апологією і атеїстичної критикою Середньовіччя. Прихильник концепції Середньовіччя як особливої цивілізації, відмінною і від античної, і від новоєвропейської.

В цій роботі автор дотримується чіткої концепції історії, яка було сформована особисто ним, про що він і зазначає у передмові до російського перекладу. Дійсно дуже цікавий підхід, він не бере одну якусь тему із історії середньовіччя і не намагається її протягом усієї книги описувати, він не досліджує тільки хронологію цієї епохи і не намагається послідовно викласти матеріал. Його підхід більш цікавий, він в цій роботі торкається величезної кількості моментів: «основні лінії еволюції Западу між V і XV століттями, бо історія – це рух і зміни» , створення нових-варварських королівств, взагалі процес зародження, чи становлення середньовічної цивілізації (можливо як синтезу Римської і варварської культури). Багато уваги приділяється Каролінгам, та звичайно, феодальному суспільству, яке як раз і формується в середньовічну добу, васальні відносини, поява рицарів, формування кордонів держав в цій час. Сам Ле Гофф зазначав, що він більше зупиняється на періоді внутрішнього та зовнішнього підйому, тобто X – XІІІ століття, економічний, демографічний, інтелектуальний розвиток середньовічних держав. Він стверджував, що ці процеси для нього важливіші, а ніж боротьба між папами та королями. Проте, він величезну кількість сторінок приділяє релігії, безумовно, без неї неможливо, бо це один із «елементів-символів» середньовіччя. Дійсно, тут інформації дуже багато, починаючи від причин занепаду Римської імперії і аж до XV століття, проте більшість матеріалу написано про його «улюблене» XІІІ століття, що й недивно.

Мені ця книга сподобалась, читаючи її не виникає відчуття, що в руках ви тримаєте спеціалізовану літературу, більшість матеріалу викладена зрозуміло та цікаво. Звичайно, наявні моменти, які є важкими для розуміння, особливо, коли йде підряд величезна кількість дат і прізвищ: «Прогрес,