Леонід Глібов байка ‘’Гадюка і ягня’’

Шикити Лади Миколаївни 42 ПО(а) група

Леонід Глібов байка ‘’Гадюка і ягня’’

Під дубом у гаю жила Гадюка,
Непросипуща злюка:
Усе було сичить-сичить,
Щоб кого-небудь укусить.
Мале Ягнятко там гуляло;
Скік-верть, сюди-туди —
Та якось під той дуб і доскакало,
Не сподіваючись біди...
Гадюка кинулась та й укусила,—
От так, як бач,
Безвинного занапастила.
Ягнятко в плач,
А потім на травицю впало:
—  Ох, за що ж, за що? — простогнало...
А бісова Гадюка знов сичить:
—  Щоб тут гулять не сміло!
Ти, може, затоптать мене хотіло,
Вас треба вчить! —
Ягнятко більше не озвалось...
На світі нажилось, награлось...
Затихло... спить...
Колись і між людьми чимало
Таких ягнят попропадало.
Тепер гадюкам час сказать:
Минулися вже тії роки,
Що розпирали боки,—
Дай, боже, правді не вмирать!

Ідейно – тематичний аналіз

Тема байки: зображення злої гадюки, яка любить всіх кусати та ягнятка, яке постраждало від укусу гадюки.

Ідея байки: засудження злості, кривдності та уславлення дружності.

Надзавдання: нагадування про те, що не потрібно забувати про почуття інших, ставитися до інших так, як хочеш, щоб ставилися до тебе.

Події:

1.гадюка сидить під дубом і сичить шукає кого б це їй укусити, мале ягнятко собі гуляло і ненароком під той дуб доскакав. Не думало ягнятко, що трапиться біда.

2.гадюка укусила безневинне ягнятко. Ягнятко почало плакати і сказало:

-Ох, за що ж, за що ?

А гадюка йому у відповідь:

-Щоб тут гулять не сміло! Ти, може, затоптать мене хотіло, Вас треба вчить!

Ягнятко більше й не озвалось. На світі вже награлось, затихло і спить.

3.мораль байки:

Колись і між людьми чимало
Таких ягнят попропадало.
Тепер гадюкам час сказать:
Минулися вже тії роки,
Що розпирали боки,—
Дай, боже, правді не вмирать!

Біди Анжеліки Олександрівни 42 ПО(а) групи

Леонід Глібов «Жаба й віл» 

Раз Жаба вилізла на берег подивиться

Та й трошечки на сонечку погріться.

Побачила Вола

Та й каже подрузі тихенько

(Вигадлива була!):

— Який здоровий, моя ненько!

Ну що, сестрице, як надмусь,

То й я така зроблюсь?

От будуть жаби дивуваться!

— І де вже, сестро, нам рівняться... —

Казать їй друга почала;

А та не слуха... дметься... дметься...

— Що, сестро, як тобі здається,

Побільшала хоч трохи я?

— Та ні, голубонько моя!

— Ну, а теперечки? Дивися!

— Та годі, сестро, схаменися! –

Не слуха Жаба, дметься гірш,

Все думає, що стане більш.

Та й що, дурна, собі зробила?

З натуги луснула — та й одубіла!

Такі і в світі жаби є,