Складні безсполучникові речення

СКЛАДНІ БЕЗСПОЛУЧНИКОВІ РЕЧЕННЯ

Питання:

1. Мовознавчі погляди на статус безсполучникових конструкцій в системі складних речень.
2. Формально-синтаксична та структурно-семантична організація безсполучникового речення:

А) особливості звʼязку предикативних частин: типи інтонацій у безсполучниковому реченні, синонімія безсполучникових речень з іншими типами синтаксичних конструкцій;

Б) типи речень за структурно-граматичними ознаками (елементарне / багатокомпонентне);

В) семантико-синтаксичні відношення між предикативними частинами:

Г) структурно-семантичні типи безсполучникових структур (з однорідними / неоднорідними частинами).

3. Пунктуація безсполучникового речення (кома, тире, двокрапка та крапка з комою між предикативними частинами).

Дискусія у  мовознавстві пов’язана передусім з відсутністю сполучних засобів зв’язку. Уже праці О. Потебні містять окремі зауваження про безсполучниковий зв’язок. На сьогодні переважно всі мовознавці розглядають такі конструкції як складні безсполучникові з недиференційованим синтаксичним зв’язком між частинами. За К. Шульжуком, СБР – структура, частини якої об’єднані в єдине структурно-семантичне ціле інтонаційно, без допомоги сполучників і сполучних слів. Враховуючи, що для передачі відношень використовуються семантичні чи комунікативні засоби, а не граматичні, автори «Синтаксис. Проблемні питання» (Слинько, Гуйванюк, Кобилянська) називають безсполучникові речення «безсполучникові комунікати».

Щодо наявності предикативних компонентів: елементарні / неелементарні, як і інші типи складних – сполучникових. Попередній поділ пов’язаний з закритістю / відкритістю структури.

З огляду на змістові відношення між складовими частинами СБР виділяють:

1) речення з однорідними частинами (частини незалежні, семантично скоординовані, співвідносні із сурядними частинами ССР); = незамкнені структури.

2) речення з неоднорідними частинами (залежні, семантично неоднорідні, співвідносні з головною і підрядною частинами СПР або ССР із зіставними відношеннями). = замкнені структури.

Не всі СБР можна трансформувати у СПР чи ССР. Якщо між частинами наявні пояснювальні або пояснювально-приєднувальні відношення, то це зробити не можна: Біля греблі почулися голоси – то дівчата йшли. Особливість СБР полягає і в тому, що вони поліфункціональні, семантично їх не завжди чітко диференційовано, тому це речення із семантичними відношеннями, спільними для С і П (причинно-наслідкові, умовно-наслідкові) можна трансформувати одночасно як у СПР, так і в ССР.

Семантико-синтаксичні відношення між предикативними частинами:

1) одночасовості: Знову цвітуть каштани, хвиля дніпровська б’є (А. Малишко).

2) часової послідовності: Пригріло сонечко, обсохла земля, потягло орача в поле (М. Коцюбинський);

3) зʼясувальні: Здалось на мить: пливе у безвість ночі під парус хмар високий корабель.

4) причини: Варка саме пекла хліб – у хаті було накурено, під стелею слався синюватий дим (Є. Гуцало) (причина в 1-ій предикативній частині); Не повернуть минулого ніколи: воно пройшло і вже здається миттю (причина в 2-ій предикативній частині);

 5) наслідкові:  Защебетав соловейко – пішла луна гаєм (Т. Шевченко); 

6) часово-наслідкові: Зійде сонце – утру сльози (Т. Шевченко);

7)  умови: Пізнаєш істину – ввійде тоді у кров твою сонце (Г. Сковорода).;

8)  зіставні: Літо дбає – зима поїдає (Нар. тв.).

9) протиставні: Рада б зірка зійти – чорна хмара її заступає (Нар. тв.);

10)  порівняльні: Робота спільна – пісня весільна (Нар. творчість); 

11) пояснювально-з’ясувальні: Дуже дивний пейзаж: косяками ідуть таланти (Л. Костенко);

12) пояснювально-приєднувальні: Я зирк у вікно – то не повний місяць з зоряного неба усвітив у хату перед Новим роком (О. Довженко).