Шпаргалка по "История экономической мысли"

Питання на к.р.

1. Предмет, метод, та періодизація економічної історії.

Курс економічної історії поряд з політичною економією та історією економічних учень формує економічне мислення майбутнього спеціаліста-економіста, прищеплюючи навички систематизації оцінок основних економічних подій. Вивчення історії економіки істотно розширює економічну ерудицію майбутніх спеціалістів, підводить до розуміння основ порівняльного аналізу економічного розвитку окремих країн світу, сприяє формуванню вміння правильно орієнтуватися у виборі економічних рішень. Як джерело фактичного матеріалу для всіх економічних наук вона допомагає у вивченні економічної теорії, економіки промисловості, сільського господарства, фінансів, грошового обігу тощо. Галузеві та функціональні економічні науки без обгрунтування історико-економічними дослідженнями втрачають власний теоретичний рівень. Іншими словами, головною функцією економічної історії є формування в економістів та фахівців інших галузей знань певного типу мислення, завдяки якому дослідники можуть найти та проаналізувати історичні корені сучасних економічних проблем, побачити та вивчити аналогічні ситуації, визначити на основі здобутого досвіду найкоротші шляхи їх розв’язання.

· Предметом вивчення економічної історії є господарство країн світу в історичному розвитку, різноманітність форм його вияву на кожному конкретному історичному етапі. Вивчаючи конкретні аспекти економіки ця дисципліна допомагає краще зрозуміти сучасні господарські проблеми, прогнозувати їхнє наукове вирішення.

Головне завдання економічної історії – узагальнення та аналіз господарського досвіду, нагромадженого людством. Вивчення цього досвіду дає змогу фахівцям прогнозувати економічний розвиток, розробляти найбільш доцільну економічну стратегію і тактику , давати практичні рекомендації.

Предметом дослідження економічної історії є процес розвитку господарських систем в послідовності еволюції суспільно-економічних формацій.

Зараз ученими-економістами використовують дві філософські категорії: метод і методологія. Під категорією «метод» зазвичай розуміють філософські напрацювання у вигляді підходів до вивчення будь-якого явища дійсності, незалежно від економічної чи не економічної його природи. По суті, це метод взагалі. Конкретне ж застосування його в тій чи іншій науці дає йому різноманітні форми, під якими зазвичай розуміють методологію з усіма прийомами, які вона використовує з урахуванням специфіки об'єкта, що досліджується.

Метод дослідження, перш за все, визначається специфікою об'єкта, що досліджується і існує незалежно від нашого бажання. Тривалий час процес пізнання носив поверхневий (емпіричний) характер і формувався на базі результатів практичної діяльності людей і пошуку ними оптимального варіанта його здійснення. Таким чином, з одного боку, досягалося пізнання дійсності, а з іншого – її практичний результат через відбраковування менш ефективних прийомів господарювання.  До 1750 року теоретична і практична частини процесу пізнання і використання його результатів отримали більш чітку відмінність. У теоретичному пізнанні стали розрізняти зовнішню форму процесу та його внутрішню форму. Наприклад, у політичній економії ми розрізнювали зовнішній прояв товарної природи продукту (мінову вартість) і внутрішню характеристику, її зміст (вартість).

У даному випадку використовується підхід, який в роботі «Наука логіки» Г. В. Ф. Гегель визначив один з найфундаментальніших методів філософської науки – діалектичний метод. Останній є «усвідомленням форми внутрішнього саморуху її змісту». У процесі пізнання, фіксуючи відмінність внутрішньої і зовнішньої форми об'єкта, необхідно врахування  обставин видозміни форм, тобто їх розвиток. Такий підхід найбільш оптимальний для вивчення біологічної та соціальної форм руху матерії, який передбачає збереження об'єкта, що досліджується у стані цілісності як живого. Останнє відображається в понятті «органічна цілісність».