Економічна думка України за часів феодалізму. Соціально-економічні погляди Богдана Хмельницького

зміст

ВСТУП        3

1.ЕКОНОМІЧНА ДУМКА УКРАЇНИ ЗА ЧАСІВ ФЕОДАЛІЗМУ        4

2.СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ПОГЛЯДИ Б.ХМЕЛЬНИЦЬКОГО        11

ВИСНОВОК        13

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ        14

ВСТУП

Актуальність теми. Економіка завжди була і є найважливішою сферою життєдіяльності людей. Нею охоплені усі, без винятку, сторони життя, що безпосередньо пов'язані із задоволенням фізіологічних та духовних потреб людини.

Економічні процеси, що відбувалися на різних етапах завжди цікавили людей, вивчалися ними. [1, с.8]

Історія економіки та економічної думки дозволяє побачити, як здійснюється сам хід перетворень одних господарських форм на інші, в якому напряму відбувається процес змін, чим саме було підготовлено сучасний народногосподарський лад. [2, с.3]

Що стосується історії економічної думки України, то з початком її  розвитку велику увагу привертає економічна думка за часів феодалізму, формування якої пов’язане з становленням та розвитком могутньої держави –              Київської Русі. [1, с.28]

Видатною особою, яка відкрила нову епоху в історії України — епоху відродження української державності, був Богдан Хмельницький. [1, с.63]

Тож, метою даної роботи є ознайомлення з історією становлення економічної думки за часів феодалізму та розгляд соціально-економічних поглядів Богдана Хмельницького.

1. ЕКОНОМІЧНА ДУМКА УКРАЇНИ ЗА ЧАСІВ ФЕОДАЛІЗМУ

Економічна думка України за часів феодалізму своїм корінням сягає становлення та розвитку могутньої держави – Київської Русі. [1, с.28]

Літературними джерелами, що з них можна дізнатися про економічні погляди тієї доби, є літописи, угоди, грамоти князів, кодекси й записи норм світського й церковного права тощо.

Визначною пам’яткою соціально-економічної та політичної літератури доби Київської Русі є “Руська правда” – зведення законів давньоруського права ХІ–ХІІ ст. Відомі 106 списків “Руської правди”, які складено в ХІІІ-ХVIIІ ст. Статті “Руської правди” відбивають соціальну структуру й відносини власності давньоруського суспільства. Вони регулюють:

– майнові відносини, захищають право власності князів та феодальної знаті на землю і кріпаків;

– право стягувати податки, отримувати ренту;

– визначають обмеження майнових та особистих прав різних категорій феодально-залежного населення та ін.

У статтях знайшла відображення організація князівської та боярської вотчини в ХІ ст., що ґрунтувалася на кріпацькій і рабській праці. У цілому в “Руській правді” певною мірою відображено всі основні процеси економічного та суспільного життя Староруської держави. [2, с. 46-47]

«Руська правда» складається з трьох головних частин. Автором «Правди Ярослава» вважається Ярослав Мудрий, «Правду Ярославичів» було прийнято на з’їзді Ярославичів у Києїві в 1072 році. В 1113 році побачив світ «Устав» Володимира мономаха.

«Правда Ярослава» проголошувала недоторканість власності та особи феодалів; «челядина» - об’єкт власності хазяїна нарівні з худобою та речами; виключність і спадковість права князів та бояр на землю, яке не міг відібрати навіть великий князь. [3, с. 253]

Багато статей «Правди» присвячено питанню про закупів і холопів. Закуп — це одна з різновидностей залежних людей в стародавній Русі. Це колишній смерд (селянин-общинник), що відробляв позику, грошову або натуральну, позикодавцю, який ставав його володарем. Статті «Правди», з одного боку, чітко спрямовані на захист інтересів панівних верств, і при цьому визначають міру їхньої влади над закупом. Закуп має право звертатись до князя зі скаргою на свого пана, може судитись з ним. Разом з тим визначені умови, за яких закуп перетворюється на раба. Це, зокрема, втеча закупа від свого пана або у випадку, коли він вкраде щось на стороні, а пан виплатить за вкрадене та ін.