Дослідження проблеми диференціації доходів українського населення

Русс Д.А., студ. гр. ЕП-17-1 

Ульянова Л.П., доц.

Дослідження проблеми диференціації доходів українського населення

Важливою проблемою сучасного економічного розвитку є проблема  диференціації населення за рівнем доходів. За думкою вчених, зниження реальних доходів і зростання їхньої диференціації – це дві основні тенденції у зміні рівня життя громадян України за роки незалежності. Узагальнення аналізу даної проблеми дозволяє виділити декілька її аспектів. Перш за все необхідно констатувати значну диференціацію оплати праці за видами економічної діяльності. Так, станом на початок 2018 року, найбільш оплачуваними в економіці залишаються працівники у сфері авіаційного транспорту (середня заробітна плата 33322 грн.), а також робітники   фінансових, інформаційних, державно-управлінських установ ( середня заробітна плата приблизно 14000 грн.). Найменш оплачуваними є виконавці поштових та кур’єрських послуг

( середня заробітна плата 4487 грн.) [1]

Також спостерігається значна регіональна диференціація оплати праці. З січня по серпень 2018 року лише в трьох областях України заробітна плата перевищила середню по Україні: у Київській області вона становила 9481 грн., Донецькій –  9774 грн., Дніпропетровській – 9065 грн. Найнижчий рівень заробітної плати спостерігався в Тернопільській, Чернігівській, Кіровоградській, Херсонській та Чернівецькій областях. Це пов’язано перважно з тим, що у західних регіонах більша частина населення зайнята у сільському господарстві. У зв’язку з зазначеним, необхідно відмітити, що в Україні зараз існує значний розрив  між містом і селом за рівнем матеріальної забезпеченості, який є одним із найбільш вагомих факторів, що формує загальну ситуацію з розшарування населення. Це пояснюється різницею в оплаті праці сільської й міської груп населення, де розрив в оплаті праці на галузевому рівні становить більше, ніж в 2 рази. У вигідному становищі перебувають території, промислову спеціалізацію яких визначають галузі, чия продукція має експортну спрямованість, тобто галузі обробного комплексу. І навпаки, найбідніші регіони – це ті, у яких або низька частка промислового сектору, або домінуючі галузі перебувають у критичному становищі.[2]