Особливостi розвитку регiонiв Украiни

Регіональна економіка і збалансоване природокористування

Михайлова Ю.С

здобувачка  вищої освіти,

Одеський державний аграрний університет

 м. Одеса, Україна

Науковий керівник:

д.е.н., проф. Шабатура Т.С.,

Одеський державний аграрний університет

 м. Одеса, Україна

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

Регіональний розвиток – складний багатоаспектний, багаторівневий процес якісної зміни простору, населення, господарства регіонів країни. Різноманітні аспекти регіонального розвитку досліджують фахівці різних наук, але найбільш цілісне, певною мірою інтегративне представлення процесу регіонального розвитку можна отримати, спираючись на суспільно-географічну теорію. У такому разі регіональний розвиток розглядається як суспільно-просторовий процес – зміна станів, стадій просторової організації людської діяльності в регіонах країни.

Рівень розвитку регіону визначається низкою чинників (як загально системні, так і чинники зростання темпів розвитку), які є визначальними, а саме: методи управління регіональною економікою, відносинами в середині регіональної системи, раціональним використанням регіональних переваг, взаємоузгодженістю різних гілок влади в прийнятті ефективних рішень, що максимально враховують інтереси всіх сторін, інновації, людський і соціальний капітал тощо. Розвиток регіонів потребує інституційного забезпечення, до якого належать: низка державних органів (міністерств, управлінь), громадських організацій, агенцій регіонального розвитку тощо. Ключове завдання цих інституцій – взаємоузгоджено реалізувати державну регіональну політику. На жаль, як свідчить практика, відсутність чіткого розмежування повноважень, узгодження діяльності між виконавчою владою та регіональною є тим бар’єром, що перешкоджає ефективному розвитку регіонів.

 Основними інструментами фінансування регіонального розвитку слугують: державні та інвестиційні програми, програми спільного інвестування, субвенції з Державного бюджету, угоди щодо регіонального розвитку, Державний фонд регіонального розвитку (функціонує в Україні у складі загального фонду Державного бюджету). До слова, місцеві бюджети розвитку, які «прижилися» в Україні, також належать до інструментів фінансування регіонального розвитку, здебільшого є неефективними, позаяк орієнтуються на поточні витрати та витрати за «захищеними статтями».

Безумовно, що ефективне управління регіональним розвитком має «опиратися» на індивідуальну концепцію соціально-економічного розвитку на певний період для кожного регіону, яка базується на:

• економічній політиці країни та відповідає як національним, так і регіональним інтересам;
• врахуванні природних, кліматичних, демографічних, історичних, економічних особливостей території задля їх раціонального використання;

• довготерміновості;
• врахуванні інтересів усіх галузей регіону, населення, підприємств і забезпеченні зростання добробуту населення.

Необхідність  дослідження  соціально-економічного  розвитку  регіону (області, міста, району) аргументується такими проблемами та суперечностями: низка взаємопов'язаних проблем регіонального соціальноекономічного розвитку, які виникають між продуктивними силами і застарілими формами організації економічного життя, виробництвом і споживанням, суперечності між посиленням традиційної моделі й повномасштабним оновленням регіонів (можлива «псевдомодернізація»), між застарілим розміщенням продуктивних сил та їх формуванням в сучасних умовах (в межах адміністративної реформи); між інерційною адміністративнотериторіального поділу та новими територіями і підприємствами; процесами централізації та децентралізації (необхідність «нової регіоналізації», концепції якої взагалі відсутні); між рівнями розвитку регіонів, про що свідчать коливання значень валового регіонального  продукту, між тенденціями глобалізації та транскордонного співробітництва. Все це визначає необхідність перебудови, удосконалення господарського  комплексу  кожного  регіону  за  умов  соціальної  та  економічної  спрямованості розвитку економіки регіону; зростання потреб у детальній  інформації про технічні, економічні, соціальні, екологічні можливості відповідних територій.