Обов'язкове державне пенсійне страхування в Україні

Обов'язкове державне пенсійне страхування в Україні

Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є основою соціального захисту будь-якої країни. Воно забезпечує не тільки формування джерел фінансування пенсійних виплат, але й соціальну безпеку суспільства шляхом підтримання життєвих стандартів громадян у похилому віці. На разі солідарна система пенсійного страхування України перебуває в умовах трансформації економіки і потребує істотного реформування. Це пов’язано з суттєвими проблемами, які виникли внаслідок кризових явищ в економіці та недосконалістю законодавчого регулювання пенсійного забезпечення, внаслідок чого неможливо забезпечити у повній мірі здійснення державного пенсійного страхування та гарантування пенсіонерам достойного рівня життя. Сучасна модель загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, незважаючи на всі зусилля щодо її реформування, до цього часу відчуває проблеми хронічного дефіциту коштів на пенсійні виплати. Тому наукове вивчення процесів, які відбуваються у цій сфері набуває особливого значення.

 Різні проблеми розвитку і реформування загальнообов'язкового державного пенсійного страхування досліджували такі вітчизняні та зарубіжні учені як Г. Аарон, А. Аткинсон, Е. Берковиц, У. Беверидж, О. Гаманкова, О. Димніч, М. Дем’яненко, О. Залєтов, О. Ковал, Ю. Конопліна, О. Кириленко, М. Малік, В. Опарін, Г. Перрен В. Роїк, В. Рудик, Т. Стецюк, М. Фельдстейн, С. Янова та інші дослідники. Проте важливі аспекти функціонування солідарної системи пенсійного страхування залишаються невирішеними і потребують подальшого дослідження.

Пенсійна система України почала формуватися у 1990 р. з прийняттям Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців», якою було започатковано заснування Пенсійного фонду України, створення нових механізмів акумуляції та розподілу коштів до нього, залучення роботодавців та працівників до участі у пенсійному забезпеченні. На протязі 90-х років ХХ ст. всім непрацездатним громадянам України гарантувалося право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Проте демографічна криза того часу, проявом якої було скорочення населення й зменшення кількості працюючих, внаслідок чого змінилося співвідношення кількості пенсіонерів і працездатного населення, зокрема, на одного пенсіонера припадало майже двоє платників пенсійних внесків, призвела до зростаючого дефіциту Пенсійного фонду України і, як наслідок, до обмежених можливостей здійснення пенсійних виплат. Такі обставини сприяли здійсненню у 2004 р. першого масштабного реформування пенсійної системи. Так, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003 р. та Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 9.07.2003 р. було запроваджено трирівневу систему пенсійного забезпечення: солідарну, накопичувальну і недержавного пенсійного забезпечення, співвідношення між якими, за розрахунками фахівців, має складати 40/25/35 відповідно.

Після 2004 р. відбулося ряд реформ пенсійної системи України, серед яких вагомими були реформи, які відбулися у 2011 р. і 2017 р. Так, Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 р., внесені зміни щодо підвищення пенсійного віку для жінок та страхового стажу, механізму визначення заробітної плати, перерахунку та виплати пенсій та зниження відсотку під час обчислення «спеціальних» пенсій до 80 % від заробітку. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 р. передбачив перерахунок пенсій відповідно до зростання середньої заробітної плати, з якої сплачуються внески, збільшив розмір мінімальної пенсії, встановив вимоги до страхового стажу, скасував особливі умови виходу на пенсію та оподаткування пенсій.