Вплив мiкроменеджменту на ефективнiсть функцiонування суб'єкту господарювання

Економічний розвиток регіону на основі активізації підприємницької діяльності

Анжела Гейзівна Лизанець,

к.е.н., доцент кафедри менеджменту та управління економічними процесами,

Марина __________Юрик,

бакалавр спеціальності 073 «Менеджмент»,

Мукачівський державний університет 

ВПЛИВ МІКРОМЕНЕДЖМЕНТУ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ФУНКЦІОНУВАННЯ СУБ’ЄКТУ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Підвищення ролі менеджменту на сучасних підприємствах актуалізує питання постійного вдосконалення механізму його здійснення, пошуку резервів підвищення ефективності, усунення недоліків, подолання управлінських проблем організаційного та іншого характеру.

Менеджер — це людина, що обіймає постійну управлінську посаду й наділена повноваженнями приймати рішення з певних видів діяльності організації, що функціонує за ринкових умов [1]. Основне завдання менеджерів полягає у створенні умов для групової діяльності таким чином, щоб індивіди робили внесок у досягнення групових цілей з мінімальною витратою коштів, часу, зусиль і матеріалів, а також з мінімальними незручностями.

Аналіз процесу управління на українських підприємствах виявив типове негативне явище на більшості підприємствах, а саме покроковий контроль менеджерами своїх підлеглих при виконанні їх професійних обов’язків та нав’язування своєї власної думки. На Заході таке явище отримало назву «мікроменеджмент».

Мікроменеджмент має місце, коли хтось намагається особисто контролювати і моніторити все, що робиться в команді, в конкретній ситуації або на певному місці [2]. Іноді це корисно (в невеликих проектах), але частіше за все призводить до того, що менеджер не бачить загальну картину і тисне на команду своїм контролем. Такий акцент на маленькі дрібниці часто затримує рішення, обмежує потік інформації між співробітниками і керівництвом/

Надлишкове застосування мікроменеджменту, як правило, призводить до цілого ряду негативних наслідків, таких як:

• відчуття роздратування у  співробітників;
• провокування помилок з обох сторін;
• відсутність масштабування взагалі (не працює на етапі зростання);
• ускладнення для менеджера бачити загальну картину;
• підрив довіри співробітників;
• підвищена стомлюваність (призводить до вигоряння) менеджерів і команди;
• формування залежності працівників від контролю;
• збільшення плинності кадрів.

Працюючи з мікроменеджером, підлеглі поступово звикають до того, що керівництво не очікує від них ефективної роботи, і через деякий час починають втрачати впевненість в своїх здібностях. Інші, не маючи можливості проявити ініціативу, втрачають зацікавленість до ефективного виконання поставлених задач. Мікроменеджмент також перешкоджає будь-якому прояву самостійності та прийняттю рішень в команді. Адже не можна бути впевненим у своїх діях або виборі, якщо все, що виконується особою, ретельно вивчається і «виправляється».

Хоча негативні сторони мікроменеджменту очевидні, він може бути виправданий в невеликих командах і конкретних ситуаціях. За певних обставин мікроменеджмент:

• забезпечує ґрунтовніший контроль над операціями;
• дозволяє точно знати показники і терміни виконання;
• може допомогти новим працівникам освоїти роботу;
• забезпечує надійність виконання складних операцій.

Мікроменеджмент може бути корисним, коли підлеглий регулярно порушує строки виконання поставлених завдань, а результати його роботи суттєво відхиляються від запланованих. В такому випадку прискіпливий контроль з боку менеджера зможе допомогти у вирішенні проблеми і надасть можливість не передавати завдання іншому співробітнику. Крім того, мікроменеджер може допомогти своїй команді у випадку кризи. Коли обставини стрімко змінюються, детальний контроль необхідний.