Короткий опис історичних регіонів Ірану

Короткий опис історичних регіонів Ірану.

Іран – багатоетнічна країна. Тут проживають як мінімум 30 різних етносів, кожен з яких вважається корінним на своїх історичних землях. Проте лише серед деяких народів Ірану поширені дистабілізаційні рухи за отримання більшого статусу, наприклад автономії, чи навіть незалежності. В основному це зумовлено тим, що, хоч національні меншини і пригноблюються, але базові права та можливості їм надаються. Також грає роль і жорстко централізована політика Ірану, що швидко придушує протести. Якщо характеризувати релігійний склад, то переважну більшість (≈90%) складають мусульмани-шиїти, проте також наявні і суніти (≈10%), євреї, християни та ті, хто сповідують зороастризм. Проте досить агресивна релігійна політика Ірану спрямована на винищення та викорінення всіх інших конфесій та вірувань, окрім шиїзму, тому багато людей страждають через утиски їхніх релігійних прав. Досить красномовною є головна ціль Ірану – поширення ісламської революції та остаточне знищення Ізраїлю як держави. Основною мовою вважається перська (фарсі), проте присутні також і мови національних меншин, такі як азербайджанська, курдська, різні тюркські мови тощо.

Історично можна виділити такі регіони в Ірані: центральний регіон разом зі столицею Тегеран, Хорасан на сході країни, Прикаспійський Іран, іранський Азербайджан, Західний Іран та регіон Белуджі на південному сході.

Центральний регіон – це основа Ірану, бо тут проживає титульна нація держави, перси (≈60% всього населення), яка сповідує шиїтський напрямок в ісламі, що досить рівномірно тут розселені Місцевість переважно гірська. Досить розвинена промисловість, тут концентруються великі центри виробництва, процвітає важка та добувна індустрії, особливо в районі Перської затоки, де добуваються значні обсяги нафти і газу. До речі, іранці (перси) не є арабами, проте їх часто плутають або ототожнюють. А в районі Перської затоки є досить багато арабських поселень, що мають певний вплив на промислову добувну діяльність, що тут ведеться. Достатній рівень урбанізації, висока густота населення завдяки промисловій розвиненості регіону.

Хорасан – історичний регіон на сході Ірану, також переважно населений персами, однак присутні незначні курдські поселення на півночі. Має гірський рельєф, але менш розвинений у порівнянні з центром країни. Тут теж ведеться добувна промисловість, але у досить скромних масштабах, є густонаселені райони. Регіон спокійний, сепаратистських тенденцій не має.

Прикаспійський Іран – регіон, де основними націями є мазандеранці, гіляки та туркменська меншина, що теж в основному сповідують шиїзм (окрім останніх). Ці етноси контролюють по суті вихід до Каспійського моря – дуже важливої стратегічної точки для Ірану, що не тільки відкриває морський шлях як до Центральної Азії, так і до країн Південного Кавказу, але й є дуже багатим на нафту. Завдяки такому вигідному положенню ці народи заможно живуть і є найбільш економічно-розвиненими. Проте через ці високі стандарти життя як для Ірану існує досить великий ризик сепаратистських настроїв у регіоні, втілення яких може дуже боляче вдарити по Ірану, повністю відрізавши його від Каспійського моря.

Іранський Азербайджан – регіон на півночі держави, що безпосередньо межує з Азербайджаном. Тут проживають етнічні азербайджанці (дуже потужна меншина, ≈20% від усього населення), яких навіть більше, ніж в самому Азербайджані. Вони мають високий рівень самосвідомості, зберегли багато своїх культурних особливостей, в тому числі мову. На тлі подій в Нагірному Карабасі в 2020 році, Іран був досить занепокоєний цією ескалацією конфлікту, адже в разі успіху Азербайджану, їхня меншина могла б відокремитися від Ірану. Тому це стало однією з багатьох причин, чому він підтримував в нагірно-карабаському