Інституцiйний механизм ЄС

ЗМІСТ

ВСТУП        3

ІНСТИТУЦІЙНИЙ МЕХАНІЗМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ        4

ЗМІСТ МААСТРИХТСЬКОГО ДОГОВОРУ        6

ХАРАКТЕРИСТИКА ІНСТИТУТІВ ТА ОРГАНІВ ЄС ВІДПОВІДНО ДО ЛІСАБОНСЬКОГО ДОГОВОРУ        9

ВИСНОВКИ        16

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ        17

ВСТУП

У зв'язку з сучасними тенденціями у розвитку ЄС, багато юристів-міжнародників приділяє значну увагу питанням організаційно-інституційного механізму Європейського Союзу. У цілому, діяльність ЄС базується на наявності внутрішньої структури, яка складається з певних органів, що встановлюють цілі та завдання, мають повноваження та несуть відповідальність за прийняті рішення та здійснювану діяльність.

Інститути (головні органи) ЄС націлені на: просування його цінностей та цілей; обслуговування інтересів ЄС, інтересів його громадян та держав-членів; гарантування послідовності, ефективності та безперервності її політики та дій.

Лісабонський договір реформував інституційну структуру Європейського Союзу. Таким чином, Європейський центральний банк і Європейська рада стали головними інституціями Європейського Союзу. Відповідно до Лісабонського договору Рада Європейських Співтовариств отримала свою офіційну назву – «Рада». Суд Європейських Співтовариств тепер відомий як «Журнал правосуддя Європейського Союзу». Термін «Комісія Європейських Співтовариств» більше не використовується в Угоді, але використовується назва «Європейська Комісія» («Комісія»).

ІНСТИТУЦІЙНИЙ МЕХАНІЗМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Одним із важливих питань в організаційній структурі Європейського Союзу є розмежування понять «організація» та «інститут». Більшість кваліфікованих європейських правознавців сходяться на думці, що в рамках ЄС існують як інституції, так і інститути, і до чого саме слід віднести кожне з цих понять. Водночас необхідно пам’ятати, що не всі інституції можуть бути інституціями і не всі інституції виконують функції інституцій у межах ЄС. Принципи організації та функціонування інституційної системи ЄС відображаються в діяльності інституцій та допоміжних органів громади. Інституційний механізм є найважливішою частиною механізму ЄС. Відповідно до установчих договорів, ЄС повинен мати необхідні інституції та ресурси для виконання своєї місії, а кожна інституція ЄС має власні правила та процедури (внутрішні правила).

Фактична відмінність між поняттями "інституції ЄС" та "органи ЄС" полягає в тому, що "інституції" - це основні органи ЄС, наділені відповідними повноваженнями, тоді як " органи " - це структури, створені інституціями ЄС, як допоміжні органи з метою підвищення ефективності їхньої діяльності. Таке розмежування можна знайти в низці праць юристів-міжнародників. Наприклад, Смирнова К.В. виділяє інститути ЄС, а також допоміжні органи: "в установчих договорах ЄС передбачається створення Економічного та Соціального Комітету на допомогу Раді та Комісії; комітет регіонів був заснований Маастрихтським договором з метою забезпечення представництва регіональних та місцевих органів держав-членів ...".

У рамках ЄС слід використовувати термін "інституційні механізми ЄС". Інституційний механізм означає: сукупність керівних органів ЄС зі спеціальним статусом і повноваженнями. Всі основні параметри цього інституту описані та визначені в установчому акті. Інституційні механізми в широкому розумінні включають також інші органи. Термін "інституція" в законодавстві Європейського Союзу означає керівний орган, відповідальний за реалізацію основних завдань цієї організації. Структури Європейського Союзу одночасно функціонують як структури відповідних Європейських співтовариств: Європейського співтовариства, Європейського співтовариства з вугілля і сталі та Європейського співтовариства з атомної енергії.