Критерії визнання малоцінності активів: обліковий та податковий аспекти

КРИТЕРІЇ ВИЗНАННЯ МАЛОЦІННОСТІ АКТИВІВ: ОБЛІКОВИЙ ТА ПОДАТКОВИЙ АСПЕКТИ

Рилєєв С.В., к.е.н., доцент

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Однією з найбільш суттєвих проблем, що виникають у процесі функціонування промислового підприємства, виступає підвищення ефективності використання майнового потенціалу, включаючи малоцінні активи. У даному аспекті важливу роль відіграє система бухгалтерського, оперативного, податкового та статистичного обліку, як інформаційне забезпечення прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Критерій визнання малоцінності активів відсутній у вітчизняному бухгалтерському законодавстві. З врахуванням галузевої специфіки та інших особливостей функціонування підприємства, а також суттєвість витрат, головні бухгалтери чи інші працівники сфери управління суб’єктів господарювання самостійно вирішують, якою має бути первісна вартість необоротних активів у складі основних засобів, щоб їх можна було віднести до малоцінних.

Визначений критерій малоцінності доцільно задокументувати в Наказі «Про облікову політику». Порівняння первісної вартості необоротних матеріальних активів при їх введенні в експлуатацію з критерієм малоцінності забезпечить дотримання єдиного підходу до класифікації основних засобів у бухгалтерському обліку підприємства.

З точки зору податкового обліку малоцінні необоротні матеріальні активи (МНМА) не вважаються основними засобами, а належать до інших необоротних активів. Податковим кодексом України (ПКУ) визначено, що матеріальні активи, очікуваний строк корисного використання яких понад рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік) з дати введення в експлуатацію та вартість яких не більше 6000 грн., відносяться до малоцінних необоротних активів. До цих видів активів належать лише ті з них, котрі задіяні в господарській діяльності платника податку на прибуток (пп. 14.1.36) [2]. Враховуючи перелічені у ПКУ критерії, такі МНМА зараховують до інших необоротних активів податкової групи 11 «Малоцінні необоротні матеріальні активи».

Отже, у податковому обліку підприємство не має права змінювати критерій віднесення необоротних матеріальних активів до малоцінних. Аби мінімізувати розбіжності між обома видами обліку, підприємства встановлюють єдиний критерій малоцінності на податковому рівні – 6000 грн. При цьому, з врахуванням інфляційних тенденцій, критерій малоцінності постійно зазнає змін. Такий крок дозволить уникнути розбіжностей в обліках по віднесенню об’єктів основних засобів до різних класифікаційних груп.

У нормативно-правових актах, що втратили чинність, а саме у Положенні про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 р. № 250, та Вказівках по організації бухгалтерського обліку в Україні, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 07.05.1993 р. № 25, було встановлено три основних критерії для розмежування МШП і основних засобів: