Технологія співпраці внутрішніх туроператорів і санаторно-курортних підприємств (на прикладі регіону або підприємства)

ЗМІСТ

ВСТУП        3

РОЗДІЛ 1.ТУРИСТИЧНІ ПІДПРИЄМТСВА ТА ЇХ ВЗАЄМНЕ ФУНКЦІОНУВАННЯ        4

1.1. Надання засобів розміщення        4

1.1. Організація послуг з надання харчування        6

1.3. Організація інших видів туристичних послуг        6

РОЗДІЛ 2. ТУРИСТИЧНИЙ СЕКТОР РІВНЕНЩИНИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЙОГО РОЗВИТКУ        10

ВИСНОВКИ        16

СПИСОК ДЖЕРЕЛ        18

ВСТУП

        Сьогодні ринок туристичних послуг є дуже великим та значущим у межах будь-якої економіки світу. Для повноцінного його функціонування залучені найрізноманітніші галузі послуга (транспорт, готельно-ресторанна справа, екскурсійна діяльність тощо). Великі турагенції можуть поєднувати ці всі послуги у межах своєї фірми. Для середніх та малих туроператорів для надання більш повного спектру послуг для туристів актуальним стає питання про співпрацю із різноманітними підприжмаствами із суміжними з туризмом галузями.

Саме тому актуальність цієї теми в тому, що турагенства зараз прагнуть бути конкурентоспроможними і намагаються запропонувати туристам широкий спектр послуг і саме тому актуальним є питання про взаємну співпрацю з закладами розміщення, з кейтерінговими та транспортними компаніями; саме тому вивчення механізмів співпраці таких компаній є корисним та актуальним для вивчення туристичного ринку.

Мета даної роботи зрозуміти технологію співпраці туроператорів і санаторно-курортних підприємств та розглянути туристичний сектор Рівненщини та перспективи розвитку в даному регіоні.

РОЗДІЛ 1.ТУРИСТИЧНІ ПІДПРИЄМТСВА ТА ЇХ ВЗАЄМНЕ ФУНКЦІОНУВАННЯ

1.1. Надання засобів розміщення

Послуги з розміщення туристів надають готелі, санаторнокурортні комплекси та інші засоби розміщення.

Взаємовідносини з підприємствами розміщення визначаються такими угодами:

1)  договором про квоту місць з гарантією заповнення 30– 80%. За таким договором туристичне підприємство одержує від готелю визначену кількість місць, яку воно зобов’язане протягом періоду, обумовленого в контракті, заповнити туристами. При цьому воно гарантує оплату 30–80% виділеної квоти місць, навіть якщо вони не будуть використані. Іншу частину квоти туристичне підприємство має право анулювати у встановлений термін. За цим договором туристичне підприємство одержує ціни на готельні місця більш низькі, ніж звичайні тарифи;

2)  договором про квоту місць без гарантії заповнення. За цим договором туристичне підприємство не бере на себе ніякої гарантії заповнення виділеної їй квоти місць, тому в силу вступає звичайне правило анулювання місць, не використаних у встановлений термін. Туристичне підприємство розраховується з готелем за звичайними тарифами;

3)  договором про тверду закупівлю місць з повною оплатою. За таким договором туристичне підприємство гарантує готелю повну оплату виділеної квоти місць, незалежно від їхнього заповнення. За таких умов туристичне підприємство виторговує більш низькі ціни на розміщення в готелі, ніж зазвичай;

4)  договором про поточне бронювання. Це найбільш типовий договір для туристичних підприємств, особливо тих, котрі займаються організацією індивідуального туризму. За договором туристичне підприємство не одержує від готелю ніякої квоти місць. При звертанні клієнта воно направляє готелю заявку на бронювання і тільки після одержання підтвердження робить продаж готельних послуг. При такому договорі діють звичайні тарифи на готельні місця.

Бронювання місць у готелях здійснюється в два етапи. Перший передбачає запит на бронювання з боку туристичного підприємства, що містить у собі такі традиційні відомості: ім’я туриста, вид послуг (категорія номера, напівпансіон чи повний пансіон), терміни перебування. Другий – обробку матеріалів щодо запиту з подальшим підтвердженням. Тільки позитивна відповідь дає підставу вважати місце зарезервованим.