Підстави припинення господарських зобов'язань

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА, ПСИХОЛОГІЇ ТА ІННОВАЦІЙНОЇ ОСВІТИ

Кафедра цивільного права та процесу

РЕФЕРАТ

з дисципліни «Господарське право, ч. 1»

на тему:

«Підстави припинення господарських зобов'язань»

Виконала:

Студентка IV курсу

групи ПВ – 41

денної форми навчання

Башук Катерина Сергіївна

Перевірила:

доцент кафедри цивільного права та процесу,

доктор юридичних наук

Баїк Оксана Іванівна

Львів – 2020

ПЛАН

ВСТУП        3

РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ГОСПОДАРСЬКОГО ЗОБОВ’ЯЗАННЯ        4

РОЗДІЛ 2 ПРИПИНЕННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ        6

ВИСНОВКИ        10

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ        12

ВСТУП

        З розвитком і розширенням ринкових відносин і господарського обігу, все більшого значення набувають зобов’язальні правовідносини, які є однією з основних передумов господарської діяльності. Саме в формах господарських зобов’язань реалізується процес переміщення товарів (результатів виконання робіт, наданих послуг, тощо) із сфери виробництва у сферу розподілу та обміну і через неї – у сферу споживання.

        Поряд із виникненням, виконанням, зміною, забезпеченням виконання господарських зобов’язань і відповідальністю за їх порушення невід’ємною складовою зобов’язальних правовідносин у сфері господарювання є їх припинення, що по суті є завершальним етапом даних правовідносин. Підходи до розуміння і характеристики припинення господарських зобов’язань ускладнюються через наявність у юридичній літературі значної кількості різних концепцій господарських зобов’язань. Наразі нагальною є потреба і в усуненні термінологічних неузгодженостей, що існують в нормах Цивільного та Господарського кодексів України, які безпосередньо регулюють господарські зобов’язання та їх припинення, виробленні єдиного підходу до з’ясування пріоритетності та доцільності застосування колізійних норм, що регулюють ці питання. У зв’язку з цим актуальним є дослідження господарських зобов’язань та підстав їх припинення.

 РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ГОСПОДАРСЬКОГО ЗОБОВ’ЯЗАННЯ

Поняття «господарське зобов’язання» виникло завдяки науці господарського права. Хоча термін «зобов’язання» вперше з’явився в цивільному праві, однак особливості господарської діяльності та її правового регулювання дозволяють виділяти саме господарські зобов’язання. На відміну від цивільно-правового, господарське зобов’язання має певні специфічні ознаки:

• Особливий суб’єктний склад; господарське зобов’язання виникає між суб’єктом господарювання  та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Суб’єктами такого зобов’язання є зобов’язана сторона і управнена сторона, тобто не лише боржник і кредитор, які традиційно характерні для цивільно-правових зобов’язань, але й суб’єкти організаційно-господарських повноважень [1, c. 365]. Цивільні відносини характеризуються юридичною рівністю та автономією волі їх учасників, а в господарських відносинах автономія волі ослаблена впливом держави, що захищає публічні інтереси (в тому числі введення ліцензування, митного та валютного контролю).
• Особлива сфера суспільних відносин, в якій виникають господарські зобов’язання – це сфера господарювання.
• Мета, для досягнення якої суб’єкти господарювання вступають у зобов’язальні правовідносини, а саме: досягнення господарських цілей, тобто обслуговування господарської діяльності.
• Специфічний характер дій, які зобов’язаний вчинити (або утриматися від певних дій) один суб’єкт на користь іншого – дії господарського чи управлінсько-господарського характеру. Господарський характер дій зобов’язаної сторони полягає у виконання робіт, наданні послуг, інформації, переданні майна, сплати грошей тощо чи утримання від таких дій. Управлінсько-господарський характер дій може проявлятися, зокрема, у прийнятті рішення про створення суб’єкта господарювання, поданні визначених законом документів для його реєстрації, отриманні ліцензій та інших дозволів тощо.
• Держава стимулює певні дії підприємців через ведення економічних пільг, квот та ін [1, c. 366].

В Господарському кодексі (ГК) в ст. 173 визначається, що господарським є зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ст. 174 ГК [2]. Згідно з останньою один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку [3, c. 150].