Формалізація фінансових механізмів інституціонального розвитку страхового ринку України

ВСТУП

Страховий ринок тісно пов'язаний з економікою країни, а в результаті економічних перетворень, що відбуваються в державі, його роль постійно зростає. 3 одного боку, страхування є своєрідним барометром економіки, за показниками якого можна судити про її поточний стан, основні процеси й напрямки розвитку. З іншого боку, страхування є  ефективним інструментом у руках держави щодо проведення економічної та соціальної політики.

В сучасних умовах розвитку економіки України страховий ринок також виступає  важливою ланкою фінансової системи. Проте сучасний рівень його розвитку не відповідає потребам національної економіки загалом. В основному  перешкоджають розвитку страхового ринку в Україні, такі проблеми як невисокий рівень страхової культури, зниження рівня страхових виплат компаніями, невиконання деякими страховиками своїх зобов’язань, неможливість повернення коштів страхових резервів, які були розміщені на депозитних рахунках банківських установ в умовах їх масового виведення з ринку тощо.

Завдяки інтеграції України з ЄС є доречним вивчення європейського досвіду регулювання страхового ринку. Підписання між Україною та ЄС Угоди про асоціацію розширює міжнародне співробітництво та надає можливість створювати систему міжнародної фінансової безпеки, активізувати створення повноцінного страхового ринку як важливого атрибуту ринкової економіки. Залучення іноземного капіталу на страховий ринок сприяє його динамічному розвитку, вдосконаленню менеджменту, розробці сучасних технологій, освоєнню нових видів страхових послуг і продуктів. Забезпечення стабільного функціонування страхового ринку можливе за умов подальшого зміцнення і вдосконалення фінансового потенціалу, ліквідності, платоспроможності та конкурентоспроможності на основі стійкого розвитку страховиків.

Метою курсової роботи є огляд теоретико-методологічних засад, методичних основ і практичних рекомендацій щодо удосконалення фінансових механізмів інституціонального розвитку страхового ринку України.

Відповідно до мети роботи поставлено такі завдання:

• Проаналізувати поточні тенденції і кон’юнктуру страхового ринку;
• Розглянути  фінансові механізми інституціонального розвитку страхового ринку України;
• Проаналізувати фінансові механізми інституціонального розвитку страхового ринку України із вимогами ЄС;
• Обґрунтувати стратегічні фінансові механізми інституціонального розвитку страхового ринку України у контексті загальносвітових та європейських тенденцій.

Об’єктом дослідження виступають процеси інституціонального розвитку страхового ринку України.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні, методичні основи і практичні засади удосконалення фінансових механізмів інституціонального розвитку страхового ринку України.

Інформаційною базою дослідження є Директиви ЄС, законодавчі та нормативно-правові акти України, що регулюють функціонування страхового ринку, звітні дані Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, страхових компаній, монографічні дослідження і публікації у періодичних виданнях вітчизняних і зарубіжних авторів стосовно управління страховою справою і фінансовими ринками.

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФІНАНСОВИХ МЕХАНІЗМІВ ІНСТУТИЦІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ СТРАХОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ

1. Формалізація фінансових механізмів інституціонального розвитку страхового ринку України

Страховий ринок виступає визначальним сегментом сучасного фінансового ринку. Він  являє собою певну сферу грошових відносин, у якій об’єктом купівлі-продажу є страхові послуги. Це пов’язано з тим, що страховий ринок здатен не лише формувати впливи щодо захисту господарської діяльності різних суб’єктів господарювання у фінансово-економічній сфері, але й до захисту з виникнення різноманітних ризикоформуючих факторів, які торкаються життєдіяльності усіх членів суспільства [1, c. 41].

В сучасній науковій літературі визначення страхового ринку має різні трактування, що залежить від підходу вчених до його дослідження, що наведені в таблиці 1.1.