Римське право

Семінар 1. Римське право [pic 1]

1. Правова культура Риму.

Правова культура стародавнього Риму з її практикою глибокого аналізу майнових відносин та ситуації, чіткістю висновків з конкретних правових явищ та іншими досягненнями римської юриспруденції має неминуче науково-теоретичне і практичне значення.

Для правових систем романо-германського типу, римське право має особливу значущість: багато рис загальної правової традиції, багато правових інститутів і догматичних категорій сучасних правових систем безпосередньо базуються на принципвх та структурі римського права, бо вироблялися або на його основі, або з урахуванням критичного сприйняття. 

Винятковість римського права ще й у тому, що воно продовжило своє юридичне життя навіть після розпаду і переродження держави і народу, який дав йому першу життя. Це сформувало майже двохтисячорічний досвід правової культури, юридичної практики та науки. За багато століть римські і не римські юристи, залишаючись у рамках єдиних начал, розробили і переосмислили багато сторін правового життя суспільства, багато юридичних проблем і казусів:

- ідеями римського права сповнена сучасна теорія цивільного права, цивільного процесу, підприємницького права, міжнародного  приватного права;

- у римському праві закріплено розуміння права як системи загальнообов'язкових правових норм, санкціонованих людьми на благо собі;

- у римському праві вперше знайшов відображення поділ норм права на публічне та приватне;

- римське право вперше в історії людства сформулювало особливу правову культуру відносин між людьми;

- у римському праві вперше сформувались юридична термінологія і понятійний апарат, наука про право;

- римські юристи вперше взяли на себе сміливість заявити про те, що правом треба займатися, його необхідно вивчати і йому потрібно навчатися.

Володіння загальновизнаними крилатими висловами, поняттями,  афоризмами з римської юриспруденції не тільки свідчить про високу  правову культуру, а й полегшує спілкування юристів різних країн.

1. Римське приватне право як предмет вивчення.

[pic 2]

3. Рецепція римського приватного права.

Receptio – термін латинського походження, що означає відновлення дії, запозичення, переробка, засвоєння. Внаслідок рецепції римське право відродилось і вдруге підкорило світ. Предметом рецепції стало переважно римське приватне право, тоді як римське публічне право вмерло разом з падінням Риму. 

Після падіння Західної Римської імперії в 476 р. у країнах варварських Європи національне право мало здебільшого самобутній характер, серед основних джерел якого було звичаєве право. До 1050 р. у Європі взагаліне існувало ані збірників права, ані юридичних трактатів, однак були збірники звичаїв та канонів. Відбувалось панування церковного права, яке стало транснаціональним, однак воно не витиснуло взагалі римське права із життя суспільства. До того ж, збереженню римського права сприяло продовження існування Східної Римської імперії, де воно продовжувало розвиватися і було кодифіковане.

Причини початку рецепції в Європі: 

➢ Політичні. По мірі посилення королівської влади закономірно посилювалось прагнення до створення сильної центральної влади. Римське право Юстиніанівського Зводу було побудовано саме на принципі абсолютної влади монарха і в цьому відношенні йшло назустріч цьому прагненню. 

➢ Економічні. Економічне життя розвивалася - торговий оборот, як внутрішній, так і міжнародний, посилювався, однак міста місцеве, національне право базувалося на недостатньо ясних звичаях і було вкрай роздроблене: не тільки кожна місцевість, а й кожна соціальна група жила за своїм особливим правом (ленне право, муніципальне, цехове тощо). Все це створювало надзвичайні труднощі для економічного прогресу, виникла гостра потреба в зрозумілих усім нормах В усіх зазначених напрямках римське право йшло назустріч прогресивним течіям того часу: взамін незрозумілих і спірних звичаїв воно несло цілком зрозуміле універсальне писане право.