Застава та її правова сутність

ВСТУП

На сучасному етапі розвитку України як демократичної,соціальної та правової держави одним із головних завдань має бути  правове регулювання усіх сторін суспільного життя. Перехід країни до ринкових відносин  потребує приведення законодавства у відповідність до потреб ринкової економіки. Враховуючі економічні закони, варто зауважити, що саме на фінансову систему покладено роль ланки, яка забезпечує розвиток країни у цілому.

Інтерес до заставного права обумовлюється як постійним зростання його практичного значення,так і складною теоретичною природою,оскільки застава,крім зобов’язальних, має ще й ряд речово- правових характеристик. Вона є найбільш поширеним на сьогодні способом забезпечення зобов’язань у зв’язку з тим,що забезпечує можливість для кредитора отримати переважне задоволення з вартості заставленого майна. Але на законодавчому регулювання заставних правовідносин в Україні існує пролема невідповідності деяких матеріально-правових норм цивільного права потребам заставних відносин,так,наприклад при реалізації предмета застави не дотримано рівноваги права заставодавця та заставодержателя,через якого кредитори не так активно надають кредити,як це потрібно для інтенсивного розвитку господарського обороту.

Актуальність обраної теми обумовлена насамперед тим правотворчим процесом,який відбувається в Україні і який спрямований на побудову громадянського суспільства та правової держави. Розвиток ринкових відносин суттєво гальмується відсутністю необхідної правової бази. А особливо це стосується цивільного законодавства . Стан сучасної економіки часто сьогодні приводить до того, що сторони,вступаючи в цивільно-правові відносини потребують більш вагомих гарантій виконання зобов’язань з  боку контрагентів, ніж лише взаємна довіра. Саме тому сьогодні акцентується увага на використання додаткових ключових заходів,які б стимулювали боржника до належного виконання своїх обов’язків, а в разі їх невиконання стали б способом задоволення інтересів кредитора . Таким додатковим засобом є застава,яка в умовах ринку є найбільш ефективним важелем забезпечення виконання зобов’язань.

Об’єктом дослідження курсової роботи є законодавство України.

 Предмет дослідження – застава та її правова сутність.

 Метою курсової роботи є дослідження застави як способу забезпечення виконання зобов’язань .

 Мета роботи передбачає виконання таких проміжних задач: 1. Вивчити літературу з  даної  темі; 2. Дослідити історичний розвиток законодавства про заставу; 3. Визначити поняття та правову сутність застави; 4. Дослідити проблеми нотаріального посвідчення іпотеки,закладу як видів застави.

Для розв’язання поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, абстрагування, конкретизація, спостереження. За своїм змістом робота розділена на такі частини: у першому розділі розглянуто історичний розвиток законодавства про заставу та її загальні положення; другий розділ присвячено визначенню правової сутності договору застави; в останньому – третьому розділі досліджено правове регулювання окремих видів застави.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАСТАВИ

1. Способи забезпечення виконання зобов’язань

1. Історичні аспекти розвитку заставного права

1. Поняття та сутність застави

РОЗДІЛ 2. ДОГОВІР ЗАСТАВИ

2.1. Зміст та форма договору застави

2.2. Сторони в договорі застави

Особливості правового статусу заставленого майна

РОЗДІЛ 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ ЗАСТАВИ

3.1. Іпотека

3.2. Заклад

3.3. Застава товарів у обороті та переробці

3.4. Застава майнових прав та цінних паперів

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТОК

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАСТАВИ

1. Способи забезпечення виконання зобов’язань

Види (способи) забезпечення виконання зобов’язань - це сукупність заходів, за допомогою яких сторони цивільно-правових відносин впливають одна на одну з метою належного виконання передбаченого договором економічного завдання під загрозою вчинення певних дій, які зумовлять настання негативних наслідків майнового характеру для боржника, незалежно від того чи понесе кредитор збитки фактично.