Порядок розгляду судом справ про обмеження цивiльноi дієздатності фізичної особи

РОЗДІЛ ІІ. ПОРЯДОК РОЗГЛЯДУ СУДОМ СПРАВ ПРО ОБМЕЖЕННЯ ЦИВІЛЬНОЇ ДІЄЗДАТНОСТІ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ

2.1. Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи

 Розгляд справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, обмеження неповнолітньої особи у дієздатності, здійснюється судом у порядку окремого провадження. Так ст. 295 ЦК України передбачає, що суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними [2]. Суд може також обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо і тим самим ставить себе чи свою сім’ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов’язана утримувати, у скрутне матеріальне становище. ЦК України передбачає, що при наявності достатніх підстав суд за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування може обмежити право неповнолітньої особи (віком від 14 до 18 років) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавити її цього права. Цивільна дієздатність – це здатність фізичної особи своїми діями набувати цивільних прав і самостійно (власними діями) їх здійснювати, створювати для себе цивільні обов’язки і самостійно їх виконувати (ст. 47 ЦК України). Таким чином, цивільна дієздатність пов’язується із якістю психомоторної діяльності й, зокрема, з психічним станом людини. Лише здатна усвідомлювати значення своїх дій людина може належним чином здійснювати свої права та виконувати прийняті юридичні обов’язки. Найбільш істотними елементами змісту дієздатності людини є можливість самостійного вчинення правочину (правочиноздатність) і можливість нести самостійну майнову відповідальність (деліктоздатність). Дієздатність пов’язана з виконанням людиною вольових дій, що припускає досягнення певного рівня психічної зрілості. Цивільний кодекс України у якості критерію набуття людиною можливості власними діями здобувати для себе права і нести обов’язки передбачає досягнення певного віку. Повна дієздатність визнається за повнолітніми фізичними особами, тобто тими, хто досяг вісімнадцятирічного віку. Допускається декілька винятків із цього правила: повна дієздатність виникає у фізичної особи і до досягнення вісімнадцятирічного віку у випадках: по-перше, одруження особи, яка не досягла 18 років, якщо їй у встановленому законом порядку надано право на шлюб, по-друге, якщо до досягнення 18-річного віку жінка народила дитину, а чоловік записаний батьком дитини, а також у разі так званої емансипації фізичної особи (ст. 46 ЦК України). Після досягнення 14-річного віку неповнолітній наділяється правом вчиняти самостійно будьякі правочини, за умови письмової згоди його законних представників. Згода може бути одержана як до вчинення правочину, так і у вигляді письмового схвалення вчиненого правочину. Неповнолітні у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років мають право самостійно і без згоди законних представників, крім правочинів, що вчиняються малолітніми, розпоряджатися власним заробітком, стипендією або іншими доходами; здійснювати права автора творів науки, літератури або мистецтва, винаходу або іншого результату своєї інтелектуальної діяльності, який охороняється законом; відповідно до закону вносити вклади у фінансові установи і розпоряджатися ними, а також після досягнення 14 років бути засновниками або членами юридичних осіб. Право здійснення вказаних правочинів означає наділення неповнолітніх певним обсягом дієздатності, що дозволяє говорити про їх часткову дієздатність. Підтверджується це і покладанням на неповнолітніх самостійної майнової відповідальності за укладені ними угоди, а також за заподіяння шкоди. Неповна дієздатність неповнолітніх дозволяє більш детально оцінювати їх рівень зрілості, готовності до самостійної участі у цивільному обігу. Найбільш істотним елементом неповної дієздатності неповнолітнього є право розпорядження власним заробітком, стипендією та іншими доходами. У даному випадку неповнолітній діє виключно на власний розсуд і витрачає кошти, зароблені ним самостійно. Це максимально зближує становище неповнолітньої і повністю дієздатної особи. Практика, що склалася, виходить з буквального тлумачення норми закону, що надає неповнолітньому таке право, і встановлює, що мова йде тільки про вже зароблені і одержані кошти. Разом з тим, можлива ситуація, коли неповнолітній нерозумно витрачає зароблені кошти. У цьому випадку законні представники або орган опіки і піклування мають право втрутитись і клопотати перед судом про обмеження або позбавлення неповнолітнього права самостійно розпоряджатися власним заробітком або стипендією. Наприклад, усю зарплату неповнолітній витрачає на купівлю компакт-дисків з записами улюблених пісень, нічого не залишаючи на інші потреби. Навпаки, розумна трата коштів, обґрунтоване їх вкладення дозволяють батькам ставити перед органами опіки і піклування питання про дострокове наділення неповнолітнього, за наявності передбачених у законі умов, дієздатністю в повному обсязі – емансипації. З досягненням 18-річного віку, а також у вже розглянутих випадках, дієздатність громадян виникає в повному обсязі. На зміст дієздатності більше не впливають вікові фактори, однак здатність громадянина до вольових усвідомлених дій може бути порушена внаслідок захворювання або зловживання алкогольними напоями або наркотичними засобами. За наявності вказаних проявів необхідно захистити майнові інтереси такого громадянина або інтереси його сім’ї. Зазначеній меті служить визнання громадянина недієздатним чи обмеження дієздатності громадянина, який зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами в судовому порядку. Відповідно до ст. 36 ЦК України підставами для обмеження цивільної дієздатності фізичної особи є психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними та зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо і тим самим ставить себе чи свою сім’ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов’язана утримувати, у скрутне матеріальне становище. Таким чином, ЦК України ввів нову підставу для визнання особи обмежено дієздатною – психічний розлад, який суттєво впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Це стосується осіб, які хворіють психічною хворобою, наприклад тяжкими формами шизофренії, олігофренії та ін. Психічні захворювання – це хвороби головного мозку, що виявляються у різних розладах психічної діяльності – продуктивних (марення, галюцинації, афективні розлади) та негативних (випадіння або ослаблення психічної діяльності), а також загальних змінах особистості. Крім, того необхідно звернути увагу, що така підстава як азартні ігри, для визначення фізичної особи обмежено дієздатною, з’явилась не так давно, а саме відповідно з внесенням змін до ст. 295 ЦК України Законом України від 15.12.2017 року. Зловживання громадянином спиртними напоями або наркотичними засобами саме по собі достатньо свідчить про необхідність втручання в його дії з боку держави, однак цивільне право не має на меті лікування осіб від алкоголізму чи наркоманії, як і не має на меті покарати їх за подібні зловживання. Регулювання майнових стосунків у ситуації з громадянами, які зловживають спиртними напоями і наркотичними засобами, припускає втручання держави тільки за умови, що цей громадянин своїми діями ставить у скрутне матеріальне становище себе або свою сім’ю. Таким чином, обмеження дієздатності має на меті захист майнових інтересів сім’ї та конкретної людини [ст. 295] . Вирішуючи питання про те, чи призводить зловживання громадянином спиртними напоями до скрутного матеріального становища його сім’ї, суди часто порівнюють заробітну плату заявника та заінтересованої особи. При цьому може виявитись, що в заявника вона набагато більша, ніж у заінтересованої особи. Але все ж таки якщо суд встановить, що особа здійснює відчуження майна, витрачає заробітну плату на придбання спиртних напоїв, і в зв’язку з цим знаходиться на утриманні заявника, він може обмежити її в дієздатності. Під зловживанням слід розуміти систематичне пияцтво, а також надмірне вживання алкоголю, наркотиків. Перше означає залежність людини від алкоголю – хворобу, друге – непомірність при вживанні алкоголю, відсутність культури вживання алкогольних напоїв. Є випадки ускладнення хворобливого стану людини внаслідок вживання алкоголю, що виявляється у її агресивності,схильності до буйства. Р.Б. Шишка не погоджується з фразою про надмірне вживання наркотиків. Таке можливо лише за умови легалізації приймання наркотиків, наприклад, легких, як це зроблено у Голландії. Оскільки в Україні це заборонено, то слід говорити про немедичне приймання наркотиків – вживання їх без рецепту лікаря і придбання у встановленому законом порядку. В даному випадку цивільне законодавство встановлює імперативи придбання, вживання наркотичних лікарських препаратів. Стосовно токсичних речовин позиція повинна бути однозначна – всяке їх внутрішньоутробне чи зовнішнє вживання повинно оцінюватись суспільством як протизаконне. Варто відзначити, що перелік фактичних підстав обмеження у дієздатності доповнено зловживанням токсичними речовинами. Вживання токсичних речовин може призводити до різних короткотермінових суб’єктивно позитивних психічних станів, які супроводжуються множинними психічними та соматоневрологічними розладами з порушенням поведінки та соціальним зниженням. Токсикоманія супроводжується ейфорією та певними змінами свідомості. Токсичні речовини за інтенсивністю та якістю дії можуть викликати різні відчуття. Одні (снотворні) викликають переважно тілесні відчуття, інші (галюциногенні) – психічні. При прийнятті деяких речовин (опіатов) відмічається змішаний ефект. Ступінь і форма змін свідомості залежить від дози речовини. Перелік підстав для обмеження дієздатності фізичних осіб в законі невичерпний. Так, крім зазначених підстав, у сучасних умовах можна говорити також про введення додаткових підстав, зокрема, поставити в скрутне матеріальне становище свою сім’ю можна і невтримним колекціонуванням тощо.Так, наприклад, С. Слободян вважає, якщо особа регулярно витрачає великі суми грошей на благодійництво, то вона теж може довести власну сім’ю до скрутного матеріального становища. У цивільному праві деяких розвинутих країн однією з підстав визнання особи обмежено дієздатною є марнотратство. Марнотратом у юридичному розумінні визнається особа, яка через слабкість характеру та легковажність не може протистояти спокусам і так нерозумно витрачає своє майно, що ризикує залишити себе та своїх близьких без коштів для існування. Таким чином, під поняття марнотратства може підпадати будь-яке витрачання майна особою, що призводить її та її сім’ю до скрутного матеріального становища.