Дипломатичне право в контексті функціонування міжнародних організацій, згідно чинного законодавства

ЗМІСТ

ВСТУП        3

Розділ 1. Поняття та особливості прояву дипломатії в межах міжнародних організацій        6

Розділ 2. Основні етапи становлення та розвитку дипломатичного права міжнародних організацій        12

Розділ 3. Постійні представництва держав при міжнародних організаціях        19

Розділ 4. Делегації і спостерігачі держав в органах міжнародних організацій на міжнародних конференціях        26

Розділ 5. Система привілеїв та імунітетів в інституті дипломатичного права міжнародних організацій        29

ВИСНОВКИ        35

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ        37

ВСТУП

Актуальність теми. Дипломатичне право - найбільш древня галузь міжнародного  права. Норми дипломатичного права регламентують статус, функції і порядок дипломатичної діяльності органів зовнішніх зносин держав як суб'єктів міжнародного права. 

Світ на початку нового тисячоліття, в умовах глобалізації та нових викликів, зазнає серйозних змін, які, в свою чергу, впливають на характер міжнародних відносин, на зовнішню політику держав і на дипломатію.

В сучасних умовах, як і в попередні епохи, суверенні держави залишаються основними суб'єктами дипломатичних відносин. Саме цим пояснюється той факт, що в доктрині міжнародного права і в практиці дипломатичних відносин традиційно розрізняють діяльність дипломатичних представництв в державі перебування і діяльність постійних представництв держав при міжнародних організаціях. Діяльність перших представництв відноситься до двосторонньої дипломатії, тоді як другі є органами, за допомогою яких держава бере участь у багатосторонній дипломатії. У зв'язку з цим слід підкреслити, що в той час, як двостороння дипломатія в цілому підпорядковується нормам дипломатичного права (звичайного і договірного), багатостороння дипломатія, в основному, регулюється внутрішніми правилами міжнародної міжурядової організації.

Традиційно вітчизняна наука міжнародного права звертає увагу на аспекти, пов'язані з діяльністю дипломатичних представництв і консульських установ. При цьому у вітчизняній доктрині міжнародного права немає нових робіт, присвячених діяльності постійних представництв при міжнародних міжурядових організаціях, а також делегацій на міжнародних конференціях.

Сказане обумовлює теоретичну і практичну значимість, а також актуальність міжнародно-правового та порівняльно-правового дослідження різних видів зарубіжних представництв основних суб'єктів міжнародного права.

Ступінь розробленості проблеми. За дипломатичним правом у вітчизняній науці міжнародного права є достатня кількість фундаментальних робіт.

До них, в першу чергу, слід віднести К.Амеразінге; Я.Клаберса; А.Г. Асланян; В.М. Репецький або ж окремим міжнародним організаціям наприклад, Б. Конфорті, Л. Гудріча, Я. Мартінетті та інших.

Однак, вітчизняна наука дипломатичного права недостатньо уваги приділяє аспектам, пов'язаним з представництвом держав при міжнародних організаціях, а що стосується делегації на міжнародних конференціях, спеціальних місій, спеціалізованих місій і представництв міжнародних організацій в державах або при інших міжнародних організаціях, у вітчизняній доктрині міжнародного права є помітний пробіл.

Разом з тим, наукою і практикою дипломатичного права надзвичайно затребуваними є дослідження, присвячені саме таким закордонним представництвам, як представництва держав при міжнародних організаціях, делегації на міжнародних конференціях, спеціальні місії, представництва міжнародних міжурядових організацій в державах або при інших міжнародних л міжурядових організаціях.

Мета дослідження: дослідити дипломатичне право в контексті функціонування міжнародних організацій, згідно чинного законодавства.