Залежність Таджикистану від стану водних ресурсів, системи іригації та дренажу, та способи управління водними ресурсами

ВСТУП

Водні ресурси для республіки Таджикистан є основою її економіки. Це країна, 93% якої займають гори, а землеробство функціонує за рахунок зрошення. Річкова система розвинена, багато річок беруть свій початок у горах.

Метою даної роботи є дослідити залежність Таджикистану від стану водних ресурсів, системи іригації та дренажу, та способи управління водними ресурсами.

Ця проблема є актуальною, так як у Республіці Таджикистан має місце збільшення чисельності населення, при тому, що не всі водокористувачі мають доступ до якісної питної води. Система іригації та дренажу вже давно застаріла, потребує ремонту, а ще краще оновлення, так як була побудована ще в 80-х роках минулого століття.

Варто зазначити. Що більша частина електроенергії виробляється за рахунок ГЕС, стан яких також не можна назвати сучасним.

Якщо подивитись на цю проблему з політичної точки зору, то в системі управління водними ресурсами присутнє дублювання функцій. Тобто різні організації, що пов’язані з цим ресурсами можуть виконувати абсолютно одинакові функції, при тому, що їхні рішення можуть суперечити один одному. Зважаючи на це, можна зробити висновок, що управління не є ефективним й потребує докорінних змін.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТАДЖИКИСТАНУ

Республіка Таджикистан - держава в Центральній Азії, межує на півночі з Киргизстаном, сході з Китаєм, півдні з Афганістаном, заході з Узбекистаном. Таджикистан розташований в передгір'ях Паміру і не має виходу до моря. Це найменша за площею центральноазійська держава. Столиця - Душанбе.

З 1929 по 1991 роки Таджикистан входив до складу СРСР як одна з союзних республік (Таджицька РСР). Незалежність країни була проголошена 9 вересня 1991 року, однак фактичне відокремлення сталося після розпаду СРСР в грудні 1991 року.

Таджикистан багатий на природні ресурси, але оскільки 93 % території республіки займають гори, їхній видобуток ускладнений слабо розвинутою інфраструктурою. Таджикистан розташований далеко від основних євразійських транспортних потоків. Важке економічне становище є наслідком багатьох чинників: невигідним економіко-географічним розташуванням (відстороненість від світової інфраструктури, високогірне положення), важкою соціальною обстановкою (в країні після розпаду СРСР розпочалася громадянська війна), слабкою розвиненістю таджицької економіки як такої і слабкою владою (в сучасних умовах Таджикистан має нетривалий досвід державності). За обсягом ВВП на душу населення республіка поступається всім пострадянським державам, посідаючи за цим показником третє місце з кінця в Азії.

Найбільші промислові центри Таджикистану – Душанбе Худжанд. Виділяється також промислова зона на південному заході країни. Найрозвиненіша легка промисловість, пов'язана в основному з переробкою сировини: бавовняна, шовкова, килимоткацька, швейна і трикотажна, а також різноманітна харчова. Важка промисловість спеціалізується на випуску електротехнічного обладнання, верстатів і будівельних матеріалів. Налагоджене виробництво обладнання для текстильної промисловості. Розвинені також кольорова металургія і хімічна промисловість. У Таджикистані добуваються буре вугілля, нафта, природний газ, олово, молібден ртуть.

Основу енергетики Таджикистану складають ГЕС, розташовані в основному на ріках Вахш, Пяндж Сирдар'я. Найбільші ГЕС - Нурецька, Рогунська Байпазинська, Кайраккумська. ТЕЦ країни працюють головним чином на бурому вугіллі [8].

РОЗДІЛ 2. ПРАВОВІ ТА ІНСТИТУЦІЙНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ВОДНИМИ РЕСУРСАМИ

Конституція Республіки Таджикистан (РТ), Водний Кодекс, закони й нормативно-правові акти, що стосуються водних ресурсів є основою водного Законодавства Таджикистану.

В управлінні водними ресурсами