Психологiчна реабiлiтацiя постраждалих в наслiдок вiйськового конфлiкту

ПСИХОЛОГІЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ПОСТРАЖДАЛИХ В НАСЛІДОК ВІЙСЬКОВОГО КОНФЛІКТУ

Починаючи з 2014 року, перед нашою державою постала проблема реабілітації постраждалих від військового конфлікту на сході України. Силові відомства нашої країни, створили чи задіяли вже існуючі медико-психологічні центри для здійснення реабілітації учасників бойових дій.

Необхідно пам’ятати, що постраждалими в наслідок військового конфлікту є не тільки учасники АТО а і їх діти та сім’ї, вимушені переселенці, родичі загиблих воїнів та мирного населення в результаті проведення АТО у східних областях України. Але не всі силові відомства та МОЗ, виходячи зі своїх функціональних обов’язків, здійснюють реабілітаційні заходи щодо так званих «рикошетних жертв» [1].

Однією з найбільш розгалужених систем закладів в нашій державі, володіє міністерство освіти та науки. Навчальні заклади, в особі шкільних психологів, здійснюють, через дитину, комплексний підхід при психолого-реабілітаційній роботі з такою суспільною інституцією як «сім’я», що не можливо для інших міністерств та відомств при реабілітаційній роботі з постраждалими від військового конфлікту на сході України.

Психологічна служба загальноосвітніх навчальних установ, що включає практичних психологів, соціальних педагогів та методистів нараховує близько 23 тисяч осіб, охоплює в своїй роботі близько 4 мільйонів учнів [2]. Потенціал можливості надання психологічної допомоги (психологічного супроводу, соціально-психологічної реадаптації, психологічної реабілітації) практичними психологами навчальних закладів, складає близько 12 мільйонів осіб (діти, батьки, родичі). Також не слід забувати про таку категорію, з якою працюють психологи навчальних закладів, як педагогічні працівники, яких налічується біля 450 тисяч осіб [2], які, як учасники АТО та вимушені переселенці чи діти, батьки,