Антибіотики. Кліндаміцин

Кліндаміцин

Кліндаміцин – напівсинтетичний антибіотик з групи лінкозамідів. З'явився в клінічній практиці з 1966 р. У більшості країн світу він витіснив лінкоміцин  завдяки покращеному фармакологічному ефекту.  Основним механізмом його дії є пригнічення синтезу бактеріальних білків. На відміну від лінкоміцина, має значно вищу антимікробну активність. Має досить вузький спектр протимікробної активності: в основному ефективний проти грам-позитивних коків та неспороутворюючих анаеробів, а також помірно активний до протозойних інфекцій. [1]

Кліндаміцин стримує бактеріальний синтез білків на рівні рибосоми. Антибіотик фактично зв'язується  з рибосомною субодиницею  50S типу і порушує процес трансляції. Як і інші інгібітори синтезу білка, ефективність кліндаміцину пов'язана з тривалістю часу, коли концентрація залишається вище мінімальної інгібуючої концентрації інфікуючого організму.[2]

Призначається для лікування інфекцій, спричинених грам-позитивними коками та для пацієнтів у яких присутня алергія на пеніцилін. У випадку анаеробної інфекції, кліндаміцин вважається препаратом першого вибору.                     Показання до застосування:

• Інфекції дихальних шляхів: синусит, фаринготонзиліт, аспіраційна пневмонія, абсцес легень, некротизуюча пневмонія та емпієма.
• Інфекції шкіри та м'яких тканин.
• Інфекції кісток та суглобів: остеомієліт, септичний артрит.
• При інфекціях черевної порожнини: перитоніт та абсцес.
• Стоматологічні інфекції: періодонтит, періодентальний абсцес.[3]

Найчастіше при лікуванні кліндаміцином виникає шлунково-кишкове порушення. У 30% випадків виникає діарея, яка як правило зникає після відміни препарату. Також можливі нудота, блювання та болі в животі. Тяжке ускладнення – псевдомембранозний коліт, який викликаний розмноженням в кишечнику Clostridium difficile, що продукує екзотоксин. У дітей виникнення цього ускладнення нижче ніж у дорослих. Також, при лікуванні часто виникає порушення активності печінкових ферментів. При швидкому струйному в/в введенні препарату може виникнути шок та артеріальна гіпотонія.[4]