Кастрация самцов мелких домашних животных

Вступ

Кастрація — це штучне припинення функції статевих залоз. Орхіектомія (грец. orchis — сім'яник) — видалення статевих залоз самців, Кастраційний ефект настає також при порушенні кровопостачання й іннервації сім'яників, їх роздавлюванні; крім того, на статеві залози діють хімічними й гормональними препаратами, радіоактивним випромінюванням, ультразвуком, лазером тощо. Найбільше практичне значення має хірургічна кастрація.

1. Анатомо-топографічні дані мошонки, сім’яника й пахвинного каналу

Сім’яники виходять з черевної порожнини в мошонку через пахвинний канал — лійкоподібну щілину в черевній стінці пахвинної ділянки в самців.

Пахвинна ділянка обмежена: позаду — пахвинною зв’язкою; медіально — зовнішнім краєм прямого черевного мускула; спереду — вертикальною лінією, що проходить по передньому краю маклака. Латерально до черевної стінки пахвинної ділянки прилягає напружувач широкої фасції стегна. При відведенні кінцівки назад цей мускул зміщується й відкриває майже всю пахвинну ділянку.

Пахвинний канал (canalis inguinalis) починається в черевній порожнині черевним (внутрішнім) пахвинним кільцем, а закінчується підшкірним (зовнішнім) пахвинним кільцем. Він знаходиться між апоневрозами зовнішнього й внутрішнього косих черевних мускулів.

Черевне, або внутрішнє пахвинне кільце (anulus inguinalis internus, s. abdomi-nalis) відкривається трохи збоку від зовнішнього краю прямого черевного мускула. Воно утворене пахвинною (пупартовою) зв’язкою (позаду) й каудальним краєм апоневроза внутрішнього косого черевного мускула (спереду).

Підшкірне, або зовнішнє пахвинне кільце (anulus inguinalis subcutaneus) утворене черевною й тазовою (пупартова зв’язка) пластинками апоневрозу зовнішнього косого черевного мускула.

Власне пахвинний канал проходить від черевного до підшкірного кільця в дорсо-латеральному напрямку (від зовнішнього пахвинного кільця до маклака) і має різну довжину:

У кролів пахвинний канал дуже широкий і короткий, завдяки чому сім’яники вільно переміщаються з мошонки в черевну порожнину й навпаки.

Пахвинний канал нагадує трапецію, більшою основою якої є зовнішнє пахвинне кільце, а меншою — внутрішнє. У псів пахвинний канал вузький.

У пахвинному каналі, крім піхвового каналу, лежать зовнішні соромітні артерія й вена, зовнішній піднімач сім’яника, зовнішній сім’яний нерв, лімфатичні судини.

Поперечна фасція й парієтальний (пристінковий) листок очеревини проникають в пахвинний канал, вистилають його й утворюють піхвовий канал, в якому також розрізняють відповідно черевні й підшкірні кільця піхвового каналу. Опускаючись у мошонку й вистилаючи її, парієтальний листок очеревини називається загальною піхвовою оболонкою. При ректальному дослідженні коня в черевне кільце піхвового каналу входять кінчики вказівного й середнього пальців, якщо воно в нормі.

У піхвовому каналі знаходиться сім’яний канатик, покритий продовженням вісцерального листка очеревини. До складу сім’яного канатика входить: внутрішня сім’яна артерія, сплетення внутрішньої сім’яної вени, лімфатичні судини, внутрішній сім’яний нерв (сплетення симпатичного нерва), внутрішній піднімач сім’яника і сім’япровід. Кровоносні судини ближче до головчастого кінця сім’яника утворюють судинний конус — первинні й вторинні спіралі артерії, лозоподібне венозне сплетення.

Мошонка (scrotum). У всіх домашніх тварин, крім кролів (парна), мошонка є непарним утворенням, тільки всередині розділена серединною перегородкою на дві половини. Положення перегородки помітно зовні у вигляді тонкого валикоподібного потовщення шкіри, чи так званого шва мошонки.

У котів мошонка розташована позаду стегон і таза, біля ануса. У псів вона знаходиться трохи нижче, частково заходячи в простір між стегнами. У верхній ділянці мошонка звужена. Це місце називається шийкою мошонки.

Мошонка складається з наступних шарів:

Шкіра мошонки — тонка і містить сальні й потові залози. У покрита довгим волоссям; у самців жуйних біля основи мошонки з кожного боку знаходяться один-два недорозвинених соски. Підшкірна клітковина відсутня.

Мускульно-еластична оболонка міцно з’єднана зі шкірою й утворює перегородку мошонки.