Дiагностика гiпертрофiчноi кардiомiопатii у котiв

УДК: 636.8.09:616.12-007.61

ДІАГНОСТИКА ГІПЕРТРОФІЧНОЇ КАРДІОМІОПАТІЇ У КОТІВ

Кузьменко К. Ю. студентка, Маринюк М.О., кандидат ветеринарних наук, асистент (marynyuk_mo@nubip.edu.ua)

Національний університет біоресурсів та природокористування України, м. Київ

Однією з найбільш розповсюджених хвороб серця у котів є гіпертрофічна кардіоміопатія. Це захворювання міокарду невідомого походження, що характеризуються кардіомегалією, прогресуючою серцевою недостатністю, не зумовлені ураженням коронарних артерій, клапанів серця, змінами системної і легеневої  гемодинаміки.

Частота виявлення різних типів кардіоміопатій становить до 12-15% серед усіх хвороб серцево-судинної системи. Найчастіше гіпертрофічна кардіоміопатія (ГКМП) виникає у самців середнього віку, доброї вгодованості та має гострий прояв клінічних ознак. До ГКМП схильні наступні породи котів: мейн-кун, регдол, сфінкс, британська та американська короткошерсті, шотландська висловуха.

Для встановлення діагнозу на ГКМП необхідно проводити комплексну діагностику. Найбільш точним методом діагностики є ехокардіографія.

Найчастіше ГКМП має безсимптомний перебіг або незначну задишку. На більш пізніх стадіях хвороби може реєструватися набряк легень та тромбоемболія тазових кінцівок.

При аускультації відмічають глухі тони, спостерігається асистолія або ритм «галопу», систолічні шуми, що виникають у зв'язку зі зворотнім втягуванням мітрального клапана під час систоли. При рентгеноскопії виявляють збільшену тінь серця. При залученні в процес легень стають помітними вогнищеві інфільтрати або набряк легень.

На електрокардіограмі будуть характерні зміни, що пов'язані зі збільшенням лівого шлуночка та зміщенням серцевої вісі, можливе простеження серцевої аритмії.