Мікробіота проблемної шкіри

Мікробіота проблемної шкіри

Виконала: студентка групи БТ-62
Левковська А. В.

Шкіра є найбільшим органом тіла людини, який найсильніше піддається негативному впливу зовнішніх факторів. Це своєрідна система, яка тісно пов'язана із внутрішнім середовищем  організму, і при цьому, є екологічною нішею для інших організмів.

Мікроорганізми, що населяють шкіру, класифікують, зазвичай, на патогенні, умовно-патогенні та симбіотичні організми. Формування якісного і кількісного складу нормальної мікробіоти шкіри регулюється складними антагоністичними та синергічними відносинами між окремими її представниками. Склад може змінюватись також від віку, умов зовнішнього середовища, раціону харчування, перенесених захворювань, травм та стресових ситуацій. Так, на передній план висуваються одні мікроорганізми, умови для яких на цей момент часу стали найбільш сприйнятливими, а на задній висуваються інші бактерії, ріст яких може навіть значно призупинитись, - тому поділ мікроорганізмів на мутуалістичних, патогенних чи коменсальних є цілком умовним [1].

До найбільш вивчених бактеріальних резидентів, виділених із шкіри, відносять представників родів Staphylococcus, Corynebacterium, Propionibacterium, Streptococcus та Pseudomonas. Окрім них, шкірні покриви можуть бути густо заселені грибними видами (Candida spp., Malassezia spp.), а також вірусами та членистоногими (рід Demodex). Про інших представників відомо менше через їх малу кількість на шкірі, та/або їх не значному впливу [2].

Проблемна шкіра пов’язана не лише з виникненням локальних, рожевих вугрів (розацеа) чи акне на окремих ділянках лиця та тіла, а й із загальними хворобами як дерматит, себорея, демодекоз та псоріаз. Їх виникнення можна розглядати не тільки з боку внутрішніх захворювань, що базуються на  функціонуванні ШКТ чи нервової системи, чи негативних умов навколишнього середовища (погана екологія, зміни клімату і тд.), а й з боку переважання певних видів мікроорганізмів у мікробіомі над іншими. Тому варто звернути увагу на окремих представників, що колонізують шкіру людини та можуть стати причинами хвороб.

Як правило, період статевого дозрівання пов’язаний зі збільшенням роботи сальних залоз, і це співпадає зі зміщенням мікробіоти шкіри в бік «збагачення» Actinobacteria, у тому числі Propionibacterium acne – причиною звичайних вугрів. Ці бактерії характеризуються тим, що секретують ліпази, протеази і гіалуронідази, які у свою чергу гідролізують тригліцериди, що містяться у шкіряному салі, тим самим звільняючи вільні жирні кислоти на поверхню, а також пропіонову кислоту, які побічний продукт метаболізму. За певних умов ці побічні продукти можуть подразнювати фолікулярну стінку і викликати запалення через нейтрофільний хемотаксис. І, як наслідок, стати причиною появи шкірної інфекції. Проте деякі вважають, що ненормальний розвиток колонії P. acne в сальних протоках може бути лише ефектом запалення, а не основною причиною. Адже є припущення того, що вони наділені низьким патогенним потенціалом із незначною роллю у розвитку вугрів. До того ж, виявлення P. acne на здоровій шкірі припускає коменсалізм, а не паразитизм даних бактерій. Але, як було вже вказано вище, зовнішні та внутрішні фактори (ліки, антибіотики, стрес, кератинізація волосяного фолікула) можуть призводити до прояву патогенності тих, чи інших мікроорганізмів [2,3].

Staphylococcus aureus у більшості випадків розглядається як патогенний мікроорганізм, який зустрічається на шкірі не так часто, проте може бути складовим її мікробіоти. Так, ці мікроорганізми були виявлені у слизовій оболонці носової порожнини, а також шкіряних ділянках з підвищеною вологістю (пахвові западини). Дослідження показали, що надмірна колонізація золотистого стафілококу спостерігалась більше, ніж у 90% людей з атопічним дерматитом – хронічним, рецидивним, що викликає сильний зуд, захворюваням шкіри. Перевищення кількості  S. aureus пов’язують з відносною втратою мутуалістичних мікроорганізмів або повною втратою мікробного різноманіття. Так, зменшення кількості  S. epidermidis призводить до зменшення інгібування та руйнації біоплівок, що утворюють золотисті стафілококи шляхом продукування серинових протеаз. Staphylococcus aureus призводить і до появи фолікулітів, фурункулів та може спричиняти підшкірні абсцеси, через накопичення ексфоліантних токсинів [4].