Екологiчнi катастрофи глобального i регiонального масштабу

ЕКОЛОГІЧНІ КАТАСТРОФИ ГЛОБАЛЬНОГО

І РЕГІОНАЛЬНОГО МАСШТАБУ

Алєксєєва Ю. О. студентка II курсу 2 групи

Факультету ветеринарної медицини

Науковий керівник – доцент, кандидат с.-г. наук С.В. Портянник

Харківська державна зооветеринарна академія.

В цій роботі висвітленні такі поняття: екологічна катастрофа, види екологічних катастроф, екологічні катастрофами загальносвітового (глобального) масштабу, руйнування озонового шару Землі, розвиток парникового ефекту, розширення сірководневих зон у світовому океані, регіональні катастрофи.

Все, що необхідно людині, вона отримує з природи: повітря, воду, їжу, сировину для промисловості. Людське суспільство, як частина природи, може існувати тільки в постійній взаємодії з нею. Людина, як біологічний вид, своєю життєдіяльністю впливає на природу, але не більше, ніж інщі живі організми. Але величезний вплив на природу людина надає в результаті праці. Виникають нові взаємозв'язки людського суспільства з природою, принципово відмінні від взаємозв'язків тварин з навколишнім середовищем. У процесі виробничої діяльності людське суспільство створює абсолютно нові для природи предмети: машини, будівлі, дороги, фабрики, шахти, сільськогосподарські поля і багато іншого. Ці нові продукти діяльності людського суспільства мають вирішальний вплив на природне середовище.

Порушення людиною законів природи приводить до екологічних катастроф. Екологічна катастрофа — надзвичайно швидка і тому небезпечна деструкційна зміна умов навколишнього середовища глобального чи локального масштабу, яка пов'язана з нанесенням величезної шкоди навколишньому середовищу, загибеллю рослин, тварин і людей.

Екологічними катастрофами загальносвітового (глобального) масштабу – це катастрофи які виходять за межі країни і поширюються на інші держави, та на весь світ в цілому.

• руйнування озонового шару Землі;

∙  розвиток парникового ефекту;

∙  розширення сірководневих зон у світовому океані

Руйнування озонового шару атмосфери. Життя на Землі залежить від енергії Сонця. Надходить ця енергія на Землю у вигляді світла видимого випро- мінювання, а також інфрачервоного, або теплового, й ультрафіолетового (УФ) випромінювань. УФ-випромінювання несе найбільшу енергію і є фізіологічно активним, тобто інтенсивно діє на живу речовину.

Весь потік УФ-випромінювання Сонця, що доходить до земної атмосфери, умовно поділяють на три діапазони:

• УФ(А) (довжина хвилі 400-315 нм),
• УФ(В) (315-280 нм)
• УФ(С) (280-100 нм).

УФ(В)- і УФ(С)-випромінювання, так званий «жорсткий ультрафіолет», над- звичайно шкідливі для всього живого: вони призводять до порушення структури білків та нуклеїнових кислот і врештірешт до загибелі клітин. Озон – це хімічна сполука, що складається з 3-х атомів кисню. Хімічна формула – О3. Найбільша концентрація озону зафіксована в атмосфері на висоті 15- 30км. Товщина озонового шару при стисканні не перевищуватиме 2-3мм. Озон має властивість поглинати УФ та ІЧ (інфрачервоні) промені Сонця. УФ випромінювання з довжиною хвилі 200-300нм викликають в живій клітині мутації, що збільшує кількість онкологічних захворювань, на сам перед, рак шкіри та пошкодження сітківки ока. Руйнування озонового шару відбувається у зв’язку з забрудненням атмосфери оксидами азоту (при виробництві і використанні азотних добрив, викиди відпрацьованих газів транспорту), метаном, сполуками хлору і фтору. Озоновою діркою називають область в озоновому шару зі зниженою концентрацією О3 (рис. 1).

[pic 1]

Рис. 1. Руйнування озонового шару атмосфери (за Г.О. Білявським)

Останнім часом вчені надзвичайно занепокоєні зниженням вмісту озону в озо-новому шарі атмосфери.

• Над Антарктидою в цьому шарі виявлено «діру», в якій вміст озону менший від звичайного на 40-50%. Площа «діри» з року в рік збільшується й сьогодні вже перевищує площу материка Антарктиди. В результаті підвищився УФ-фон у країнах, розташованих у південній півкулі, ближче до Антарктиди, передусім у Новій Зеландії. Медики цієї країни охоплені тривогою, констатуючи значне зростання захворювань, пов'язаних із підвищенням УФ-фону (рак шкіри й катаракта).
• Тривожні повідомлення надходять також і з північної півкулі: і тут виявлено озонову «діру» (над Шпіцбергеном), щоправда, не таку велику, як антарктична.

Встановлено, що руйнуванню озонового шару сприяють також деякі хімічні речовини (зокрема оксиди азоту): потрапляючи в стратосферу з висхідними повітряними течіями, вони вступають у реакцію з озоном і розкладають його на кисень. Проте вміст оксидів азоту в повітрі невеликий, вони нестійкі й суттєво не впливають на кількість озону в стратосфері.