Чи генетично ми, як вид, схильні до війни?

Коли люди думають про походження та причини війни, вони часто задаються питанням, чи є війна невід’ємною частиною людської природи. Чи генетично ми, як вид, схильні до війни? Або війни кореняться в цивілізаціях, націях, міжнародній системі, політиці чи ідеології? Чи можемо ми навчитися уникати війни, чи вірогідніше, що війна буде існувати, поки існують люди? Відповідь на ці питання спробували знайти такі філософи як Жана Жак Руссо, Томас Хобс, Фрідерік Ніцше.

На думку Томаса Хобса основними причинами для війни є: недовіра до людей, конкуренція між собою та слава. Недовіра в свою чергу, означає небажання бути близьким до інших. Конкуренція ж несе в собі бажання перемогти інших. А слава- це бажання щоб тобою захоплювались інші. Самі ж люди можуть жити в мирі разом, але людська природа завжди спонукатиме їх до влади.

На думку Жан-Жакка Руссо основними причинами війни є : самозахист, нерівність і приватна власність. В цьому думка філософів частково збігається, оскільки самозахист часто проявляється недовірою до інших людей. Коркуренція завжди приводить до нерівності, оскількиє переможець та переможений. А слава завжди підкреслюється приватною власністю.

Якщо говорити про природу людини, то тут погляди філософів відрізняються, оскільки Руссо вважає що людина має лише 2 досоціальнтх почуття любов до себе та жалість. Самолюбство в свою чергу це бажання задовільнити свої потреби, а жалість- не нашкодити іншим. Отже, людська природа не є агресивною, це суспільство робить її агресивною.

На думкуФрідоіха Ніцше війна робить усчасників бойових дій більш природними. Війна робить переможця дурним, а переможеного-