Філософські та психологічнітеоріїемоцій

Семінар 9-10. Колоквіум.

Тема: Філософські та психологічнітеоріїемоцій.

І. Філософськаспадщина в розумінніемоційнихявищ.

1. Рене Декарт про емоції.

Запровадив у філософії термін «емоції». Він розрізняв пристрасті і емоції.  Пристрасті – матеріальне, емоції – духовне. Якщо пристрасті залежать від чуттєвих вражень, породжуваних матеріальними причинами і діями душі , то емоції - це внутрішнє явище , яке породжується в душі їм же самим. Предмети , які впливають на почуття, не прямо викликають пристрасті : останні виникають лише у зв'язку з тим чи іншим значенням , шкодою або користю від предметів . Емоції - своєрідна надбудова , душевне дублювання пристрастей , "чисті", внутрішні переживання душі: " внутрішні хвилювання зачіпають нас сильніше , ніж пристрасті , і мають набагато більше влади над нами , ніж інші , які трапляються одночасно з ними , але відрізняються від них".Виділяє 6 початкових пристрастей: здивування, любов, ненависть, бажання, радість і печаль.

2. Бенедикт Спіноза про афекти та пристрасті.

Цей філософ оперує двома термінами: пристрасті та афекти. Афекти – це певний стан людської душі та людського тіла, переживання людиною станів дії, пізнання, волевиявлення. Будь-які дії супроводжуються афектом і можливі лише за наявності ідей (бажання має мати ідею бажаного). Пристрасті – пасивні афекти, пов’язані з невиразними, неадекватними ідеями. Основна ідея Спінози у його праці «Етика» - це те, що людина має вчитися керувати власними пристрастями та афектами, пізнаючи їх.

3. Лейбніц про напівстражданнялюдини та їх роль у механізмівиникненняемоцій.

Людська душа завжди наповнена потоком неусвідомлених уявлень. Пристрасті, або стани страждання, виникають з несвідомого, усвідомлюються, потім їх інтенсивність зменшується і вони знову переходять у непомітні уявлення. Розмежував «стани страждання» і бажання як схильність, підготовку до страждань, несвідомі напівстраждання. Пристрасті, стани страждання – це процеси, які виникають із складних поєднань несвідомих напівстраждань із зворотнім переходом страждання у непомітні уявлення, що дає людині задоволення, яке змінюється незадоволенням. (Все этидеприсулькивзятыизучебника).

4. Еммануїл Кант про роль емоцій і почуттів в процесіпізнання.

Рушіями пристрастей вважав інстинкти як внутрішні природні потреби, як спонукальні мотиви життєдіяльності, і схильності як бажання, що стали для об’єкта звичайними. Спонукання до дії – це результат зіткнення пристрастей і афектів з розумом. Пристрасть – схильність, яку розум суб’єкта насилу придушує. Афект – задоволення чи незадоволення, яке не залишає розуму свободи вибору – віддаватися цьому відчуттю чи протистояти йому. Пристрасть без розуму – це річ у собі.

ІІ. Історико-психологічні теорії емоцій.

1.Еволюційна теорія емоцій Ч. Дарвіна.

Емоції відповідно до цієї теорії з’явилися в процесі еволюції живих істот як життєво важливі пристосувальні механізми, що сприяють адаптації організму до умов і ситуацій життя.  Поведінку та розвиток виразних рухів Дарвін пояснює через 3 принципи:

• Принцип доцільності, корисності. Ряд виразних рухів, наявних у сучасної людини є лише рудиментом раніше біологічно необхідних інстинктів.
• Принцип антитези. Деякі виразні рухи виникли просто за контрастом.
• Принцип породження дій властивостями нервової системи.

*Під виразними рухами розуміється зовнішній вияв емоційного стану.

2. Трьохкомпонентнатеоріяемоцій В. Вундта.

Він стверджував, що усю систему почуттів можна визначити як багатоманітність трьох вимірів, у якій кожен з вимірів має два протилежні напрями, що виключають один одного. Основнівиміриемоційнихпроцесів та станів: задоволення – незадоволення, збудження – спокій, напруження – розрядка. У системі координат, щозадаютьсяцимитрьомавимірами, можнарозташувати та за відповідними параметрами характеризувативсівідоміемоційніпроцеси та стани.