Аналіз цитат

1. Чехов описывает человека, который, всю жизнь живя будничными интересами в провинциальном городе, как все другие люди, лгал и притворялся, «играл роль» в «обществе», был занят «делами», погружен в мелкие интриги и заботы - и вдруг, неожиданно, однажды ночью, просыпается с тяжелым сердцебиением и в холодном поту. Что случилось? Случилось что-то ужасное - жизнь прошла, и жизни не было, потому что не было и нет в ней смысла!

Людина приходячи на цей світ вже несе за собою певну долю в якій закладено  саме призначення її на Землі. Тому живучи вона повинна відшукати себе, свої цілі існування серед великого кола суспільства. Звісно не кожен може знайти цю сутність життя, адже багато хто з нас просто існує , занурюючись у буденні клопоти. А якщо людина справді хоче віднайти ту істину їй не потрібно сидіти на місці , робити те що є стандартом кожного дня, здійснювати те що не по душі.  Також вона повинна якомога більше віддаватись волі почуттів, своєму внутрішньому світі адже хто як не вони знають що нам потрібно від життя. Занурившись у душевний світ людина дізнається про  всі ті цілі які повинна досягти і таким чином віднайде себе. Тож для того щоб не прокинутись зранку як і чоловік якого нам подав до прикладу Чехов і побачити що життя немає ніякої сутності нам потрібно безупинно шукати своє життєве призначення , бо так і помремо не насолодившись всіма тими цінностями які були закладенні для кожного з нас.

1. И чем спокойнее, чем более размерена и упорядочена внешняя жизнь, чем более она занята текущими земными интересами и имеет удачу в их осуществлении, тем глубже та душевная могила, в которой похоронен вопрос о смысле жизни.

Кожен з нас ,напевно, не так часто задумується  над істиною сутністі життя адже ці думки починають турбувати нас  лише тоді коли починає надоїдати те все з чим ти живеш що є постійно коло тебе і в тобі. Звісно чому людина повиннна задумуватись про це коли в неї є всі ті речі які вона вважає роблять її щасливою, коли вона повністю занурюється в якісь життєві інтереси і получає від них те що хоче.  Тому чим більше людина погружена всіма багатствами світу тим дальше в неї стоїть питання про сутність життя але життя влаштовано так, щоб зовсім знехтувати, проігнорувати це питання не може навіть найбільш байдужа та духовно спляча людина. І коли з часом вона розуміє що це все не для неї  що її призначення ховається десь далеко від неї вона починає поступово приближати до себе це питання і починає шукати відповідь на нього. Та цей час до всіх приходить не в один момент а до когось так і не встигає дойти. Тож хтось проживає велику частину свого життя так і не зрозумівши його сутності а той хто знаходить все ж таки не може звернутись до неї  бо велика частина вже прожита.

1. Нет, от вопроса о смысле жизни нам - именно нам, в нашем нынешнем положении и духовном состоянии - никуда не уйти, и тщетны надежды подменить его какими-либо суррогатами, заморить сосущего внутри червя сомнения какими-либо иллюзорными делами и мыслями.

Насправді шо ж дасть людині те що вона найде сенс свого життя? На це питання кожен відповість по своєму бо сутність життя набуває індивідуального характеру і напевно для кожного пошук сенсу єщось особистим. Сенс життя різні люди бачать у різному: це може бути власний добробут та добробут родини, прагнення реалізувати свій творчий потенціал, покликання, релігійні уявлення . Є люди, яких, можливо, не так і багато, які бачать сенс життя в служінні іншим людям,ідеям та ідеалам. Звичайно якщо ми віднайдем своє істенне покликання це покаже нам що ми не марно прийшли сюди і прожили дане нам життя. Людина й справдіне не повинна ховатися від пошуків сенсу  адже вона повинна не загубитись серед натовпу і проявляти себе як особистість, бо коли вона схопить свій сенс існування вона не буде ховатись серед натовпу а іти проти всіх за своїми життєвими цілями які призначені лише для неї. Одже щоб не проіснувати безкорисно ми мусимо найти той шлях і зробити все щоб прокласти його.