Аналіз зозповідь Сократа

Розповідь починається з того, що Сократ задає питання чи є знання і мудрість одним і тим самим і що таке взагалі знання. Теетет в свою чергу відповідає, що знання можна здобути і в науці, наприклад за допомогою геометрії, і також в ремеслах, наприклад виготовляючи взуття. Сократ говорить що питання саме полягало не в тому, про що може бути знання і скільки його може бути, а у тому що таке знання в прямому сенсі слова. Тобто тут ми можемо бачити уже першу проблему, яка полягає в тому що люди по різному все сприймають та по різному висловлюють свої думки.

Говориться, що існує не є лише особисте знання, тому що будь-яке таке знання передбачає знання взагалі. Так само в математиці раціональні та ірраціональні числа передбачають знання того, що таке число взагалі. За цим слідує розповідь Сократа про повивальне мистецтво, після якої він проводить паралель з собою і говорить що він приймає не пологи плоті, а душі, цим самим дізнаючись думки та відношення людей до різних речей, які вони “носять” в собі.

Далі обговорюється думка про те, що чуттєве сприйняття світу не дає нам знання про нього. Тобто наше сприйняття світу та речей постійно змінюється, тому все, взяте в чистому вигляді, є непізнаваним. Реальне сприйняття речей засноване на їх порівнянні між собою, а чисте чуттєве відчуття не дає можливості порівнювати речі між собою. Тому той, хто визнає тільки чуттєве відчуття, не розуміє знання.

Сократ говорить, що немає ніякої різниці між реальним і уявним становищем речей. Всюди рух набуває тільки різного змісту, в залежності від суб'єкта, який його сприймає. Тут він приводить в приклад вчення Гомера, Геракліта і їхніх послідовників, а саме що все тече як річка.

Якщо знання є тільки чуттєве відчуття, то уявлення про який-небудь предмет і тим більше пам'ять про нього під час відсутності безпосереднього відчуття не мали б ніякого відгошення до знання. Сократ захищає Протагора, кажучи, що зведення знання до чуттєвості зовсім не призводить до відсутності відмінності між мудрим і немудрим. Ідеально справжніх уявлень не існує, але існують уявлення більш і менш справжні, це залежить від людини.

Далі мова йде про те, що знання не є тільки правильною думкою. Хибну думку можна мати, сприймаючи відоме не за те, чим воно є, а за інше. Неможливо мати хибну думку про неіснуюче, бо про неіснуюче взагалі не можна мати якусь думку. Правильна думка не полягає ні в правильному мисленні, тому що мислення