Аналіз збірки сонячні кларнети

Виконала: студентка групи Флу-41з Брусь Андріана

«Патетична соната» - твір про кохання та революцію, цікавий для сприйняття та захопливий за своїм змістом. Кожен персонаж тут - це чітка політична ідея. Лука - невгамовний прихильник революції та соціалізму; Я (Ілько) - поет мрійник, закоханий зрадник, який спершу не цікавився політичним життям, а згодом аж занадто ним захопився; Зінька - повія, якій байдуже до влади та цікавить лише власне життя. В пориві революції підтримує то тих, то інших, а насправді лише шукає чоловіка; Оврам - людина, яка шукає кращої долі, тому долучається до більшовиків та страждає від цього; Настя - уособлення дружин, що чекають на чоловіків з війни, символ покори та терпіння; Марина - жінка з чіткою мрією про нову вільну Україну; Ступай-Ступаненко - невпевнений у своїх поглядах до кінця, чоловік. Він виступає за відновлення козацької України, проте поруч із тим допускає, що Україна може бути радянська та соціалістична: «С т у п а й сам:

— І це прапор (на Маринин), та й то ж прапорі Я вже думаю, чи не запропонувати таке: на жовто-блакитному — "Хай живе радянська", хай уже буде й соціалістична, аби тільки українська республіка. Або ж так: на червоному дві стьожечки вшити: жовту й блакитну... (Думає). »

Генерал-майор Пероцький - представник білої гвардії, що виступає за збереження імперіалізму; Андре - спочатку воює за імперіалізм, а згодом змінює свої погляди; Жоржик - непристосований до життя юнак, що прагне показати себе, але натомість лише втрапляє в халепу.
Однойменний твір «Патетична соната» Л. Бетховена є у цьому творі домінантною, тому що вона лунає з кожної шпарини тексту. Хтось стає її слухаєм, хтось проймається мелодією, а для когось і зовсім цей музичний твір стає мрією про кохання. Цікавим також є те, як Куліш помістив усі ці три політичні ідеї під одним дахом, а саме в двоповерховий будинок. На даху тут живе поет та повія, мрійники по житті, де один вірить в Петрарку та його вічну любов, пише листа коханій та думає що цей момент розділить його життя на до та після ( але й справді розділило, проте не так як тому хотілось персонажу «Я»). Та іншу, що: «Свічку засвітила, платтячко наділа голубе, дівоцьке, а він щось не йде. То піду, подумала, до сусіди, він теж безталанний. Прийшла до сусіди, а він листи пише. То піду я на вулицю, крикну, погукаю: милий, дорогий! Дорогий мій, милий!..»
Поверхом нижче розташувались дві протилежні ідеї: імперіалізм ( сім‘я Пероцьких) та вільна Україна (Марина та її батько). А загалом тут живуть люди доброго соціального становища, інтелігенція. Та підвал - найнижчі шари суспільства. Оврам - простий робітник, що після втрати ніг на війні не може знайти собі заробітку та спокою і Настя - смиренна дружина.
Я хотіла б звернути увагу на зв‘язок Марини та Ступай-Ступаненка. Спочатку твору першість бере на себе саме батько, а дівчину ми бачимо, як покірну доньку, що підтримує батька, грає йому на фортепіано та зайнята любовними інтригами. Проте згодом, Марина виходить на перший план. За спрямуванням однакові, проте за значеннням два кардинально різні бачення України. В образі батька Куліш показав нам генерацію тих людей, що прагнули саме відновлення України козацької, але яких водночас влаштовувала будь-яка, лиш би Україна. Людей, які не змогли далеко просунути свій патріотизм та національну ідею. З іншої сторони Чайка, яка розуміла, що хоче бачити Україну вільною, без ностальгії за козацьким минулим. Яка розуміє, що без битви, зброї та повстання вільної України їй не бачити.
Сюжет твору дуже динамічний, ми спостерігаємо за змінами головних героїв, за поворотом їхніх політичних поглядів. Ми бачимо пристосуванців: Зінька та Андре. Переконаних імперіалістів: Пероцький. Та затятих соціалістів: Лука, Судьба, Оврам, Гамар та інші.
Хочеться також зачепити проблему Зради у цьому творі. Офіцер Андре зраджує своїй та батьковій ідеї імперіалізму, щоб уникнути покарання від більшовиків і також він відмовляється від своїх переконань, щоб догодити своїй коханій. Марина прохає Ілька, щоб той визволив Андре і продовжує працювати в групі Чайка, чим зраджує кохання Ілька і його віру в неї. У кінці твору вона все ж шкодує, що не відповіла взаємністю поету і штовхнула його в бік соціалізму, нагадує хлопцю за його кохання, пропонує втекти, але вже надто пізно. І на кінець, Ілько, зраджує Луку, та їхню компанію. Він знав, що Андре Пероцький імперіаліст, проте послухавши Марину, захистив його на суді. І тут, в кінці твору він зраджує самому собі, своєму коханню та видає Марину, повідомляє Луку, що вона і є тією самою Чайкою: «Луко! (Кричу). Луко! (Побачивши на сходах Луку, я відчуваю, як більшає в мені сили. Хапаю її за руку і виводжу нагору. до Луки). От я і моя мрія — Чайка, Луко!..»