Психологічна структура віри та мотиви її формування

Психологічна структура віри та мотиви її формування

Лівак Євгеній

ДВНЗ «Ужгородський національний університет»

студент 3 курсу, спеціальність «Соціологія»

науковий керівник: доц. Борщ К.К.

В статті аналізуються питання стосовно проблем виникнення, формування та значимості релігійної віри як феномена людської психіки, досліджується структура релігійної віри, її предмет, причини і мотивація виникнення релігійних вірувань.

• Актуальність теми. На сьогоднішній день досить актуальною є проблема виникнення, формування та значимості релігійної віри як феномена людської психіки, її впливу на діяльність окремої особистості чи групи людей. Розгляд цієї проблеми дає величезну інформацію як для психології (яка зацікавлена у вивченні цієї проблеми як однієї із значимих загадок людської психіки), так і для релігієзнавства (як проблема формування та функціонування релігійної віри). дане дослідження дасть змогу оцінити відношення українців до представників різних конфесій, визначити ступінь релігійної толерантності в нашому суспільстві.

Мета статті. Цілі даного дослідження покликанні розкрити суть психологічної структури релігійної віри, обумовити її предмет та об'єкт, розглянути причини формування релігійності взагалі та показати особистісні мотиви формування віри в індивідів.

Завдання статті. Основними завданнями даної статті є дослідження проблеми впливу такого феномену як релігії на свідомість людини, вплив на її діяльність або певної групи. Розкрити сутність психологічної структури віри, вивчити які причини впливають на формування релігійності індивіда та суспільства взагалі.

Ступінь наукового вивчення проблеми. Дослідженням віри на підсвідомому рівні займалися такі науковці як Угринович Д., Лобовик Б., які розглядали віру в контексті з діяльністю свідомості. Тому є доцільним розглянути питання, пов'язані саме з психологічною структурною віри, а також звернутися до поняття мотивації та її значення для формування віри.

Основна частина. Найбільш розповсюдженим є визначення, згідно з яким віра - це внутрішній психологічний стан людини, який характеризує відношення останньої до предмету віри.

В структуру віри входить три компоненти: внутрішнє "я" - особистості, образ предмета та ті зв'язки, які поєднують попередні два компоненти. Внутрішнє "я" це не що інше, як усвідомлення особою самої себе (інтелектуальний розвиток, почуття, емоції, самооцінка і т. і.). Коли людина сприймає будь-який об'єкт, зрозуміло, що в її свідомості обов'язково з'являється певна чуттєва оцінка предмета сприйняття, що ж стосується образу самого предмета сприйняття, то він може повністю або частково відповідати своїй суті, а можливо і взагалі бути плодом уяви. Не дивлячись на це, віруючий сприймає цей образ як істинний, адже досить швидко сприймається певний образ, коли він для суб'єкта носить психологічно значимий характер. Після раціонального осмислення віра перетворюється на значимий компонент свідомості.

   В залежності від того, який фактор, емоційний чи раціональний, домінує у свідомості особи, віру можна розділити на три види. Перший вид віри пов'язаний з пануванням почуттів - і називають її емоційно-чуттєвою вірою ( її можна назвати ще і сліпою вірою), тому що панування емоцій безграничне і не контрольоване розумом. Це в свою чергу веде до формування ілюзійної уяви про те чи інше явище. Другий тип має понятійно-логічний підхід, що допомагає утримувати емоції в певних межах, таку віру називають вірою міркування. Вона характерна для тих, хто усвідомлено намагається контролювати свої емоції, або ж притаманна для тих у кого емоційна сфера досить слабко розвинена і знаходиться на другому плані. І третій тип характерний для тих людей, у кого тісно взаємопов'язані чуттєві і логічні моменти, така віра отримала назву розумної віри: вона знаходиться в згоді з принципами розуму.