Типологія культур, по М. Мід

Міністерство освіти та науки України

Центральноукраїнський державний педагогічний університет

Імені Володимира Винниченка

Кафедра практичної психології

Типологія культур, по М. Мід

Реферат

Із дисципліни « етнопсихологія »

Виконала:

Студентка групи СД16Б (32)

Матусова Марина

Перевірив:

Кандидат психологічних наук, старший викладач

Куліш Віктор Іванович

Кропивницький - 2018

Зміст

Вступ        3

Постфігуративна культура        5

Кофігуративна культура        8

Префігуративна культура        12

Висновки        14

Список використаної літератури        15

Вступ

Різноманітні підходи до спільного розуміння предмета, особливо беручи до уваги тенденції 60-80-х років, значно ускладнюють структуру психологічної антропології. Вона складається з теоретичної частини, а також включає наукові підрозділи предмету та методу. Розподіл по предмету містить традиційні теми етнопсихології та міждисциплінарні області знань. Розподіл за методом включає психологічний, психоаналітичний і етологічний підходи. Методологічний розділ - це історія проблеми взаємодії психології і антропології, освіти поняття "людина", "особистість" в американській етнології і дещо інші загальнотеоретичні питання.

Звернемося тепер до конкретних видів досліджень в межах виділених рівнів. Традиційні теми належать етнопсихології на сьогоднішній день, включаючи вивчення дитинства. Як і на ранніх етапах розвитку етнопсихології, цей предмет дослідження важливий практично у всіх підрозділах запропонованої структури психологічної антропології. Дитинство - це і традиційний, і міждисциплінарний предмет дослідження, і теоретична проблема - найважливіший і значний аспект психологічного, психоаналітичного і етологічного підходів. Це одна з центральних проблем сучасної антропології, в якій психологічна антропологія відіграє головну вирішальну роль.

Відродження інтересу до етнопсихологічних дослідження сучасності, про що свідчить аналіз психологічного аспекту етнічності, розгляд питання і вирішення проблеми "етнічна ідентичність і національний характер". Одна з дослідників - основоположників етнопсихології, М. Мід, виступила в зв'язку з цим з програмною статтею "Антропологія і етнічність"

Найважливіша якість або властивість - соціальний спосіб передачі культури в суспільстві, що забезпечує спадкоємність (безперервність) поколінь. Найважливішою частиною освіти дитини є розвиток і виховання в ньому знань і навичок, набутих в даній етнокультурній спільності. І з іншого боку не можна мінімізувати важливість фізичного розвитку, ми можемо сказати, що більша частина життя, в тому числі доросле життя, визначається не тільки біологією людини, але перш за все - культурними традиціями, звичаями, порядками і т. д., що розглядається спільністю .

Постфігуративна культура

М.Мід розподілила культуру на три типи: "постфігуративні, де діти, перш за все, вчаться у своїх попередників, кофігуратівні, де і діти і дорослі вчаться в однолітків, і префігуративні, де дорослі вчаться також і у своїх дітей"^[1].

Постфігуратівна культура - це кращий зразковий варіант традиційного суспільства. Зміни відбуваються в ній настільки непомітно, поступово, що "діди, тримаючи в руках новонароджених онуків, не можуть уявити для них ніякого іншого майбутнього, відмінного від їх власного минулого". Минуле старших - план майбутнього для дітей, образ дій для молодого покоління. Основна роль цих культур приділяється старшому поколінню, вони - невід'ємна частина цієї культури, без них постфігуратівну культуру не можна такою назвати.