Егоцентризм, види та сутності

Рівненський держарний гуманітарний університет
Кафедра соціальної психології

Реферат на тему:

Егоцентризм,
види та сутності

ВИКОНАЛА:
Студентка ІІ курсу групи КТ-21
Факультету математики та інформатики
Прокопчук Т.Г.

ВИКЛАДАЧ:
проф. Немеш О.М.

м. Рівне
2016

Зміст

Вступ        3

1.  Поняття егоцентризму.  Його прояв на різних етапах онтогенезу людини        4

2.  Причини виникнення егоцентризму        5

3. Вивчення егоцентризму у вітчизняних та зарубіжних психологічних дослідженнях        6

4. Ключові ознаки егоцентризму        9

5. Види егоцентризму        11

5.1. Класифікація Т.І. Пашукової        13

Висновок        15

Список використаних джерел        16

Вступ

Під час спілкування та взаємодії один з одним ми, люди, вирішуємо різні проблеми, починаючи від ділових і закінчуючи інтимно-особистісними. При цьому ми дуже часто думаємо, що розуміємо один одного, хоча потім виявляється, що це не так. Через нерозуміння виникають конфлікти і погіршуються взаємини. Чому ж таке відбувається: через невміння людей зрозуміти одне одного або небажання уважно слухати?

У підлітковому, юнацькому або дорослому віці багато людей періодично переживають засмучення через що виникає почуття нерозуміння їх іншими. У деяких разом з гордістю, успіхами і досягненнями, поряд з оцінкою власної важливості закрадаються сумніви в потрібності своїх справ, і посилюється почуття самотності серед людей. А чи у всіх так? Чому, чим більше ми знаємо про що-небудь, тим важче нам розповісти про це знанні?

Всі перераховані вище питання мають відношення до того, що в повсякденній мові зветься «зацикленістю» людини на самому собі, а в психології називається центрування на собі або егоцентризмом.

Поява в психології терміна «егоцентризм» викликало ряд непорозумінь, пов'язаних з тим, що життєве тлумачення егоцентризму відрізняється від наукового. У спеціальній літературі за допомогою поняття «егоцентризм» описується цілий ряд різних за своєю природою і динаміці явищ: «розумова позиція» у Ж.Пиаже; «Один з рівнів, що характеризують сенси життя» у Б.С. Братуся; «Властивість особистості, характерне для психопатів» у Х. Шредера та інші.

У науковій психології ХХ століття проблема егоцентризму була поставлена Ж. Піаже. Слідом за Піаже, підтримуючи його ідеї розуміння егоцентризму або розвиваючи свої власні, цим питанням займалися Р.Енрайт, Д.Елкінд, Е. Еріксон, Л.С.Виготський, Б.С.Братусь, М.Доналдсон, Х.К.Шредер , Т.В.Рябова, Т.І.Пашукова.

У свою чергу егоцентризм, як явище, здатний породжувати у людини образу.

Виходячи з розуміння образи як негативного переживання, що виникає у відповідь на «несправедливе» до себе ставлення оточуючих. Образа виникає, коли інший поводиться щодо мене не так, як я очікую від нього. Саме в цей момент і проявляється у людини егоцентрична спрямованість, яка веде до неузгодженості між моїми очікуваннями і реальністю спілкування з ним. Більшою мірою це проявляється в дитячому віці, після чого зменшується, і посилюється в літньому віці.

1.  Поняття егоцентризму.
Його прояв на різних етапах онтогенезу людини

Егоцентризм є одним з основних понять в психологічній характеристиці особистості людини і граматично включає в себе два слова, що позначають «Я» - від латинського ego і «центр, зосередження» - від centrum. Внаслідок чого понятійно егоцентризм відображає певну взаємодію людини і навколишнього середовища, а також ставлення його до світу взагалі, яке характеризується зосередженням людини на своєму образі «Я» у цьому світі.

 «Егоцентризм, - пише Г. Крайг, - в основному можна розглядати як загострення нормально що виявляється риси у кожної людини, а можливо, і кожної живої істоти, наділеного здатністю відчувати. Егоцентризм можна розглядати як вираження факту центрального плану відносин. Кожен живий організм можна вважати системою, в якій енергія і зовнішні сигнали піддаються специфічної і неповторною організації; таким чином ця система стає центральним пунктом свого світу, так як особливим чином впорядковує цей світ».