Візуальної психодіагностики
Автор: 51cash • Апрель 26, 2023 • Практическая работа • 3,255 Слов (14 Страниц) • 215 Просмотры
В сучасних умовах зростає необхідність розробки психологічних підходів до вдосконалення роботи з людьми. Одним з актуальних розділів психодіагностики є візуальна психодіагностика. Загалом, психодіагностика – це наука, яка займається розробкою, апробацією і застосуванням певних методик для виміру індивідуально-психологічних особливостей людини. Візуальна психодіагностика (ВПД) - галузь психології кадрової роботи, що має завдання вивчення зовнішніх характеристик поведінки і зовнішності людини (таких, як: стать, вік, особливості статури, міміки, жестикуляції та ін ознак) з метою проникнення у внутрішній психологічний зміст особистості.
Відомий професор-психолог Каліфорнійського університету Альберт Меграбян запропонував наступне співвідношення різних проявів у передачі інформації: за рахунок вербальних засобів (слів) передається 7 % інформації, за рахунок вокальних проявів (висоти, гучності голосу, темпу мовлення тощо) – 38% і за рахунок невербальних засобів (а саме міміки) – 55%. Професор Р. Бердвістл провів аналогічні дослідження щодо частки невербальних засобів у спілкуванні людей. Він виявив, що словесне спілкування у розмові займає менш 35%, а більше 65% інформації передається за допомогою невербальних засобів спілкування.
Предметом візуальної психодіагностики є зовнішні ознаки будь-яких психічних станів, процесів і властивостей особистості. Адже прийоми візуальної психодіагностики необхідні на етапі висування гіпотези для подальшого обстеження і складання первинного психологічного аналізу. Завданням ВПД є розробка основних методів та принципів візуальної психодіагностики.
При першому контакті з людиною в сприйняття потрапляють спочатку три головні ознаки: стать, вік, конституція тіла. Ці ознаки людина визначає миттєво і несвідомо. Потім конфігурація голови, риси обличчя, хода, осанка, жести, пози, одяг та інше.
Загальні особливості сприйняття людини людиною можна представити у наступному вигляді:
1. Основні параметри:
- стать людини і пов’язані з нею психологічні характеристики;
- вік і загальне враження про особливості її життєвого шляху;
- тип статури (пікнік, атлет, астенік);
- тип темпераменту (холерик, сангвінік, флегматик, меланхолік);
- тип характеру;
-тип особистості (пізнавальний, емоційно-комунікативний, практичний);
- можливий вид професійної діяльності.
2. Додаткові (уточнюючі) параметри:
- голова і обличчя (загальна будова обличчя, пропорції і риси);
- мімічні рухи (особливості погляду, посмішка, сміх);
- хода, постава;
- жестикуляція, особливості рук і пальців;
- характеристики голосу (просодичні особливості, тобто темп, гучність, тембр голосу);
- проксемічні (просторові) характеристики (дистанція при спілкуванні тощо);
- пози тіла;
- особливості оформлення зовнішнього вигляду, імідж, стиль одягу,
- особливості оформлення життєвого простору (будинок, кімната,кабінет);
- динаміка поведінкових реакцій і емоційних проявів;
- особливості перебігу фізіологічних реакцій (запах, почервоніння, збліднення, подих, пітливість); почерк.
Що ж стосується юридичних ознаків психології, що виявляються, групуються в три блоки відповідно до прийнятої в криміналістиці класифікації:
I блок – морфологічні: особливості статури; будови особи, голови;
II блок – функціональні: мовленнєва поведінка (висловлювання), жаргон; невербальне поведінка (рухи та дії), знаки візуального таємного спілкування (мова жестів, поз, міміки, погляду);
III блок – супутні: особливості одягу, взуття; татуювання, шрами; речі; рослинні покрови на обличчі, голові.
Розгляд морфологічних ознак призводить до висновку про невисоку значущість анатомії особи, голови, статури при оцінюванні кримінальної власності особистості. Проте деяка схильність співробітників правоохоронних органів все ж таки враховувати морфологічні особливості не є результатом керівництва положеннями про фатальний зв'язок антропометричних характеристик людини з його індивідуальними та кримінальними особливостями. "Вузький лоб", "плескатий або гачкуватий ніс", "маленькі, глибоко посаджені, колючі очі", "неблагородний вираз обличчя" і т. д.
...