Я – особистість і фахівець

Есе на тему: «Я – особистість і фахівець»

Закінчуючи навчання в школі, я визначила для себе напрямок своєї майбутньої професії. Мені хотілось допомагати людям, бути корисною суспільству, а саме, бути корисною майбутньому поколінню – дітям, особливо тим, які потребують цього найбільше, тобто малюкам з особливими потребами. Адже підростаюче покоління – це наше майбутнє. Шлях здійснення цієї мети я бачу в професії психокорекційного педагога.

Навчання дітей з особливими можливостями – це дуже цікавий і захоплюючий процес, який вимагає від педагога працьовитості, терпіння, творчості, професіоналізму і любові до своїх учнів. Особливо, на мій погляд, у великій кількості необхідно терпіння і працьовитість, оскільки працюючи з дітьми, що мають різні  порушення розумового розвитку, звикаєш, що кожен новий успіх, нова вивчена буква та цифра даються з великими труднощами.

У своїй майбутній роботі я хочу спробувати знайти індивідуальний підхід до кожної дитини, розвивати її пізнавальний інтерес, прагнення пізнавати нове. Я хочу навчитися бачити світ очима такої дитини та любити цих «особливих» дітей такими, якими вони є, не «працювати з учнями», а жити з ними, ділити радощі і печалі, злети і падіння, не допускаючи фальші в стосунках.

Тому мене з дитинства приваблювала і манила спеціальність педагога. Я дуже хотіла вчити дітлахів бачити красу природи, виховувати добре ставлення до людей, акуратність, працьовитість. Бачити посмішку на обличчях дітей, якщо у них все виходить, і поспішати до них на допомогу в разі утруднення, грати, спілкуватися.

Отже, я маю надію, що в майбутньому, після пройденого шляху навчання, я зможу отримати найкращу, на мій погляд, нагороду психокорекційного педагога – вдячність батьків та успіхи учнів, нехай і невеликі. Я прикладу максимум зусиль та стану справжнім професіоналом своєї справи.