Класифікація дислалій

Фонематичний слух є одним з сенсорних процесів, що найраніше формується. Завдяки ранньому розвитку фонематичного слуху дитина вперше вчиться розрізняти різноманітні фонематичні елементи мовлення, їх точні уявлення, які стають регулятором для вироблення цих елементів у її власній вимові.

Усвідомлення розрізнювальної функції фонем відбувається в дошкільному віці. Це проявляється у дитини в навмисних вправах, що сприяють засвоєнню звуків, в прагненні виправити помилки у вимові інших.

Від розвитку фонематичного слуху залежить формування всієї фонематичної системи у дитини, а згодом, і процес оволодіння нею усним і писемним мовленням. Саме тому проблема формування фонематичного слуху стала однією з найактуальніших в сучасній логопедії. На важливість і необхідність своєчасного формування слухової уваги і фонематичного слуху у дітей з вадами мовлення вказували такі дослідники, як Р. Левина, Н. Нікашина, Т. Філічова, М. Хватцев та інші.

Значущість цієї проблеми вимагає постійного пошуку методик формування фонематичного слуху у дітей, особливо це стосується дошкільників із загальним недорозвитком мовлення, у яких, за даними багатьох досліджень, формування цього психічного процесу запізнюється і має ряд особливостей.

В процесі логопедичної роботи у дітей слід, перш за все, сформувати вміння контролювати своє мовлення, а також вміння виправляти помилки в ньому, а також порівнювати мовлення оточуючих зі своїм. Значне число мовленнєвих порушень так чи інакше пов’язане з нездатністю дітей диференціювати на слух фонеми рідної мови. Відсутність повноцінного сприймання робить неможливим їх правильну вимову. Крім того, порушення фонематичного слуху не дає можливості оволодіти потрібним ступенем словникового запасу і граматичною будовою мовлення, а, отже гальмує розвиток зв’язного мовлення в цілому. Це значить, що усунення тяжких мовленнєвих порушень неможливе без спеціальної корекції фонематичного сприймання [24].

Зрозуміло, що без уміння чітко диференціювати на слух фонеми рідної мови не можна оволодіти навичками звукового аналізу і синтезу, а це робить неможливим і повноцінне засвоєння грамоти. Таким чином, проблема формування у дітей з мовленнєвими порушеннями фонематичного слуху є однією з найважливіших. Розвиток фонематичних процесів починається з найперших етапів логопедичної роботи і є складовою частиною багатьох методів корекційної роботи. Ігри і вправи для розвитку фонематичного слуху можна проводити на фронтальних, підгрупових і індивідуальних логопедичних заняттях. Логопедичну роботу по розвитку у дітей здатності диференціювати фонеми умовно розділяють на п’ять етапів (Р. Левина, О. Архипова).

Правильна звуковимова базується на повноцінному сприйманні фонем мови, на чіткому їх розрізненні. Тому, коли при логопедичному обстеженні встановлюють порушення фонематичного сприймання та слуху, тобто має місце акустико-фонематична форма дислалії, роботу слід розпочинати з їх розвитку. Формування фонематичних процесів розпочинають з самого початку корекційної роботи в ігровій формі на фронтальних, підгрупових і індивідуальних заняттях.

Розвиток фонематичного сприймання розпочинають на матеріалі немовленнєвих звуків і поступово охоплюють всі звуки мовлення, що входять в звукову систему даної мови (від звуків, які вже засвоєнні, до тих, які тільки ставляться і вводяться в самостійне мовлення).

Н. Чевельова дану роботу умовно поділяє на 6 етапів. Паралельно проводиться робота по розвитку слухової уваги і пам’яті, оскільки це дозволяє швидше та ефективніше розвивати фонематичне сприймання.

1етап – впізнавання немовленнєвих звуків. Приклад: “Що шумить?”, “Що гуде?”, “Що звучить?” і т. п.

2 етап – розрізнення висоти, сили, тембру голосу на матеріалі однакових звуків, словосполучень, фраз. Приклад: Гра “Близько – далеко”, інсценізації казок.

3 етап – розрізнення слів, близьких за звуковим складом. Приклад: демонструється зображення вагона, звучить ряд слів: “Вагон – фагон – погон – вагон – факон – вагом” – при неправильній вимові сплеснути в долоні.