Дислалія

ВСТУП

Дислалія у дітей є актуальною темою з багатьма соціальними та психологічними викликами. Дислалія визначається як порушення мовлення, яке виникає через неправильний розвиток мовних органів або порушення функції мовлення. Основні аспекти актуальності цієї теми включають соціальні виклики. Діти з дислалією можуть стикатися з труднощами у взаємодії з оточуючими, що може впливати на їх соціальну адаптацію та взаємодію з ровесниками.

Академічні труднощі: Дислалія може впливати на навчання дитини, особливо у віці, коли розвивається мовлення. Це може впливати на їх здатність засвоювати знання та комунікувати в навчальному середовищі.

Емоційний стан: Діти з дислалією можуть відчувати стрес, тривогу та невпевненість через труднощі в мовленні. Це може впливати на їх емоційний стан та самооцінку. Важливість раннього виявлення та втручання: Актуальність теми підкреслює важливість раннього виявлення та відповідної підтримки для дітей з дислалією. Чим раніше виявлено та почато втручання, тим ефективніші можуть бути результати.

Роль спеціалістів: Актуальність теми підкреслює необхідність співпраці між логопедами, педагогами, психологами та батьками для створення оптимального середовища для розвитку мовлення у дітей з дислалією.

Загальна свідомість та розуміння цих аспектів сприяє поліпшенню підходів до діагностики, втручання та підтримки дітей з дислалією, що робить цю тему надзвичайно актуальною у сучасному суспільстві.

Метою статті є теоретичний аналіз наукових поглядів щодо дослідження поняття «дислалія» як розладу мовлення, висвітлення різних підходів щодо класифікацій дислалії та розкриття методологічних засад корекції дислалії у дітей.

Розділ 1

1. Дислалія — це порушення мовлення, яке може виникати з різних причин і проявлятися різними способами. Даний вид дефекту зазначається як найпоширеніший та легший у зрівнянні з іншими. Тим паче це не  заважає йому комплексно впливати на загальний розвиток дитини та ставати причиною затримки навчального процесу та неуспішності у школі. Давайте розглянемо принципи аналізу мовленнєвих порушень, які виявила Р.Е.Левіна. Вона була одною із перших вчених, яка сформулювала принципи аналізу мовленнєвих порушень, адекватних засобам логопедії як науки.

Левіна виділяла три основних принципа: розвитку, системного підходу та розглядання мовленнєвого порушення із іншими сторонами психічного розвитку малюка.

1) Принцип розвитку

В основі цього принципу покладено еволюційно-динамічний аналіз

виникнення дефекту. Вчена передбачала те, що важливо не лише статично

описати дефект, а ще й динамічно аналізувати його виникнення. Тобто ми

маємо не лише оцінювати безпосередні результати, а ще його відстрочений

вплив на формування мовленнєвих та пізнавальних функцій.

Аналіз мовленнєвих дефектів у динаміці вікового розвитку, оцінка

витоків його появи та прогнозування наслідків потребують досконале знання

особливостей та закономірностей розвитку мови на певних вікових етапах, а

також передумов та вимог до його виникнення. Наприклад, у разі пошкодження центральної нервової системи виникають недоліки іннервації м’язів артикуляційного апарату, що призводить до зниження рухомості органів мови. Це проявляється у порушенні вимови звуків. Але цим дефектом все не закінчується. Ускладнення у вимові звуків тягнуть за собою недоліки артикуляційного сприймання мови. Нечіткість у сприйнятті звуків спричинює відставання у оволодінні звуковим складом слова, що у майбутньому викличе труднощі в оволодінні письмовою мовою. Таким чином обмеження моторної активності мовленнєвого апарату спричинює пошкодження вимови звуків, ускладнюють активну мову дитини. Все це призводить до зниження словарного запасу, диференціації звуків тощо. Аналіз мовленнєвих порушень з точки зору розвитку дає нам змогу простежити первинний дефект та зв’язані з ним вторинні порушення. Це має провідне значення під час діагностики.