Аналіз Литургії св.Іоанна Златоустого “Отче наш ” Леонтович М.Д.

Харківський національний університет мистецтв імені І.П. Котляревського

Кафедра хорового диригування

Аналіз

Литургії св.Іоанна Златоустого

“Отче наш ”

Леонтович  М.Д.

Виконав

Студент II курсу

виконавсько-музикознавчого факультету

Бирюк Андрій

Клас старшоговикладача

Камєнева Анна Сергіївна

Харків, 2021

        Микола Дмитрович Леонтович (1877–1921) увійшов в українську музику як композиторкласик, який досягнув значних висот у жанрі хорових обробок народних пісень, колядок, кантів і псальм, а також акапельних духовнорелігійних творів. Син священика, М. Леонтович із дитинства засвоював, окрім народних пісень, культово-обрядові мелодії місцевого подільського походження та літургійні твори, що звучали на церковних крилосах.

        Під час навчання в Шаргородському училищі (1888–1892) і Кам’янець-Подільській духовній семінарії (1892–1899) вивчав музично-культовий матеріал. У духовній семінарії, навчаючись в ерудованого вчителя Ю. Богданова, який розвинув у нього інтерес до національного пісенного фольклору та стародавньої церковної музики, М. Леонтович здобув глибокі теоретичні й практичні знання; близько року юний семінарист успішно керував хором навчального закладу. Пізніше композитор часто звертався до нотного видання свого вчителя, де вміщено сімдесят вісім гармонізацій стародавніх наспівів з Поділля й Волині (Вільно, 1894), запозичуючи мелодії для своїх церковно-хорових аранжувань.

        У 1903–1904 роках М. Леонтович приватно займався в регентському класі в професора С. Бармотіна, успішно склавши іспит і отримавши звання регента. Після 1904 року він уже самостійно удосконалював знання з гармонії та поліфонії, мріючи про приватні уроки з композиції, про що свідчить розміщене в газеті М. Леонтовичем оголошення: «Знаю гармонію, простий, подвійний і потрійний контрапункт строгого стилю»

        Микола Дмитрович особливо цінував уроки з композиції, які впродовж кількох років (з перервами) йому надавав професор Київської консерваторії Б. Яворський. Зустрічі з Б. Яворським сприяли становленню нового підходу до обробки народнопісенного матеріалу. Щодо вищевисловленої думки в щоденнику М. Леонтовича є такий запис: «Вивчення народної музики викликає до життя нові форми гармонії і контрапункту, органічно пов’язані з народною піснею, оскільки пісня як художньо досконалий твір дає не лише мелодію, але й таїть у собі музичні можливості (гармонію, контрапункт та ін.)»

        Отже, у основі обробок і аранжувань народних і церковних мелодій М. Леонтовичем лежить варіаційно-варіантний метод з використанням прийомів класичної гармонії, поліфонії, а також підголосково-поліфонічного багатоголосся українського гуртового співу. М. Леонтович є автором багатьох оригінальних, аранжованих та оброблених духовних творів, серед яких «Літургія Іоанна Златоустого», «Молебен благодарственный Господу Богу», «Херувимські пісні», аранжування старовинних піснеспівів, обробки колядок, кантів і псальм. Як зауважив М. Юрченко, для духовних творів М. Леонтовича притаманні «напружений драматичний характер, ніжність образів та ажурність побудов.

        Авторське начало в них – сильніше, ніж у Стеценка, – пише дослідник, –  тому твори Леонтовича виглядають ефектніше і є складнішими за образною драматургією, хоча втрачають в пісенності та загальному національному колориті»

        Літургі́я Іва́на Золотоу́стого  — чин літургії візантійскоо обряду, яка, згідно з Уставом, звершуться в більшу частину днів богослужбового року в східних католицьких та православних церквах. Складання цього чину традиційно приписують святителю Івану Золотоустому, архієпископу Константинопольскому.