Анализ П.Чайковский. Хор "Девицы-красавицы"

План аналізу хорової партитури

Загальний аналіз твору: основна ідея, сюжет, літературний текст, його автор, епоха створення, порівняння тексту хору з поетичним першоджерелом. Композитор, характеристика творчості, огляд хорових творів і коротка характеристика їх стильових особливостей; історія створення твору, його місце в творчості композитора.

Музично-теоретичний аналіз: форма твору в цілому та структура його окремих частин, музичні темпи та їх розвиток, стиль письма (гармонічний, поліфонічний, мішаний), ладотональний план, гармонія, голосоведення, метроритм, темп, агогіка, динаміка, інтерваліка, роль акомпанементу, відповідність і співвідношення змісту і форми музичного та поетичного тексту, їх засоби виразності.

Вокально-хоровий аналіз: тип, вид хору, характеристика хорових партій у відношенні діапазону, теситури, голосоведення, дихання і звуковедення,  вокальність тексту, особливості строю ансамблю, хорової фактури, особливості та труднощі мелодичного й гармонічного строю.

Виконавський аналіз: розкриття внутрішнього змісту твору, визначення його стилістичних особливостей, інтерпретаційний план як результат детального аналізу творчого задуму композитора і поета, визначення труднощів твору (вокально-хорових, диригентських, ритмічних, гармонічних).

Петро Ілліч Чайковський (25 квітня 1840 — 25 жовтня 1893) - російський композитор і диригент, автор всесвітньо відомих творів.

Петро Ілліч Чайковський народився в м. Воткінську, де батько його був управителем заводу. Мати Чайковського добре співала, і хлопчик з раннього дитинства любив слухати її спів.

Великою подією в дитинстві Чайковського була поява в їх домі оркестрини (оркестрина — механічний інструмент, що передає гру оркестру). Маленький Петро годинами міг слухати музику і потім підбирати почуті мелодії на фортепіано або відстукувати ритм на шибці вікна. Петро був ласкавою і дуже вразливою дитиною. Особливо велике враження справляла на нього музика. Одного разу після довгого слухання музики він втік у дитячу кімнату і розридався. «О, ця музика, музика... Звільніть мене від неї! Вона в мене ось тут, тут,— ридав він, показуючи на голову,— вона не дає мені спокою».

Коли Петру пішов десятий рік, його відвезли в Петербург в училище правознавства, після закінчення якого він поступив на службу в міністерство юстиції. В роки перебування в училищі Чайковський не залишав занять музикою і вже в той час досить добре грав на фортепіано. Після закінчення училища він часто імпровізував, складав музику, але все це було ще в межах аматорського, салонного виконання музики. Молодий Чайковський вів світське життя, але поступово в нього виникає невдоволення цим життям, його марністю. Петра Ілліча все більше приваблює музика; він починає займатися нею серйозно, вивчає теорію музики. У 1862 р. відкриття консерваторії в Петербурзі наштовхнуло Чайковського на рішучий крок: він поступив у консерваторію. Заняття в Чайковського проходили настільки успішно і так захопили його, що в 1863 р. він залишив службу і цілком віддався музиці. Уже в цей час Чайковський виявляв надзвичайну старанність і працездатність. Все своє життя він підпорядковував основній меті, змісту свого існування — музичній творчості.

Через три роки після вступу у Петербурзьку консерваторію Чайковський закінчив її і незабаром переїхав у Москву, куди його запросили для викладання теоретичних предметів у консерваторії, що відкрилась там.

Чайковський викладав у Московській консерваторії одинадцять років, з деякими діячами цього закладу він здружився на все життя. Найближчим його другом був організатор і директор Московської консерваторії Микола Григорович Рубінштейн — перший виконавець більшості творів Чайковського: фортепіанних — як піаніст і оркестрових — як диригент.