Творчість А.П. Чехова

Творчість А.П. Чехова залишається затребуваною протягом багатьох десятиліть. Його твори активно входять в духовний світ читача, збагачуючи його ідейними, моральними, естетичними цінностями, необхідними для формування гармонійної особистості. Чехов зачіпав у своїх оповіданнях, повістях, п'єсах безліч актуальних тем для свого часу: інтелігенції, дитинства, селянства,– а також ряд вічних тем: любові, людського щастя, сенсу життя. Твори його прості і лаконічні за формою і стилем, але містять в собі глибокі питання буття. Творчість прозаїка залишається актуальною, тому що в наш час людей продовжують хвилювати вічні питання любові, моральної краси, сенсу життя.

Актуальність даного дослідження визначається тим, щоб проаналізувати творчість Чехова , та виявити за допомогою яких засобів комічного Чехов писав свої гумористичні твори.

Об'єктом є поетика оповідань А. П. Чехова

Предметом дослідження є ті способи, за допомогою яких

зображення набуває характер комічного.

Мета даного дослідження-виявлення способів і прийомів

комічного у творчості А. П. Чехова.

Відповідно до проблеми та мети дослідження визначені

наступні завдання:

1) виявити способи і прийоми комічного в творчості А.П.

Чехова, з цією метою проаналізувавши:«Хірургія»,«Зловмисник», «Хамелеон» ;

2) дослідити особливості поетики у творах митця;

3) проаналізувати та вивчити історію написання творів.

РОЗДІЛ I. ТВОРЧИЙ ШЛЯХ А. П. ЧЕХОВА

1.1. Біографія А.П. Чехова

На рубежі XIX-XX століть російська література подарувала світові цілу

плеяду чудових прозаїків, талановитих драматургів і видатних поетів. Творчість деяких з них, як наприклад, Антона Павловича Чехова, заслужено вважається вершиною світової літератури кінця XIX-початку XX століть. Майбутній російський письменник і драматург народився в місті Таганрозі в січні 1860 року. Сім’я була багатодітною. Пізніше Чехов зізнавався, що дитинство його склалося важко: разом з братами і сестрами він допомагав батькові, тому поєднував роботу і навчання. На дитячі ігри та пустощі часу практично не залишалося. У 1868 році Антон Чехов вступив до підготовчого класу грецької школи в рідному місті. Цей навчальний заклад був найстарішим на півдні Росії, до того часу він став уже класичною гімназією. Саме тут Чехов вперше отримав свій творчий псевдонім від вчителя Закону Божого Покровського – «Чехонте». Антон рано почав писати, його перші оповідання і повісті з’явилися, коли Чехов був ще учнем гімназії. Юнак мріяв про літературну славу, тому посилав свої повісті й оповідання в журнал. Незважаючи на те, що ще в гімназії Чехов почав писати короткі гумористичні нотатки, він серйозно взявся за літературу тільки на першому курсі. У 1879 році послав своє оповідання «Лист до вченого сусіда» разом з гуморескою «Що частіше зустрічається в романах?» в журнал «Стрекоза». Твори прочитали і надрукували в наступному випуску – це був чеховський літературний дебют у пресі. Антон не зупинився на цьому і продовжував писати, але приховував своє справжнє прізвище, підписувався як «Антоша Чехонте» або «Людина без селезінки». Часто гуморески виходили і зовсім анонімними. Після успіху в періодичних виданнях письменник хотів видати власну збірку і навіть підготував її, назвавши «Витівка», але вона так і не побачила світ, швидше за все, через цензуру. Однак бажання у літератора до письменництва не пропало, і в 1884 році світ побачив «Казки Мельпомени» — збірка оповідань А. Чехонте. Розквіт творчості припав на 1885-1886 роки. У той час Чехов