Соціолінгвістичний портрет головної героїні п’єси Бернарда Шоу «Пігмаліон»

Тема: Соціолінгвістичний портрет головної героїні п’єси Бернарда Шоу «Пігмаліон»

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..2

І РОЗДІЛ. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СОЦІОЛІНГВІСТИЧНИХ МОТИВІВ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ………………………………………………………………..6

1. Соціолінгвістика як наука: теорія, дослідження, термінологічний базис…………………………………………………………………………6
2. Актуальні питання соціолінгвістики………………………………….….10
3. Базові аспекти соціолінгвістичних міфологічних портретів у художньому творі……………………………………………………….....19

ІІ РОЗДІЛ. СОЦІОЛІНГВІСТИЧНИЙ ПОРТРЕТ ГОЛОВНОЇ ГЕРОЇНІ ПʼЄСИ БЕРНАРДА ШОУ «ПІГМАЛІОН»…………………………………………………..24

1. Творчий доробок Бернарда Шоу через призму соціолінгвістичних досліджень…………………………………………………………………24
2. Соціолінгвістичний портрет Елізи Дулітл у п’єсі «Пігмаліон»….……..27

ВИСНОВКИ…………………………………………………………….……..….38

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….….42

ВСТУП

Соціолінгвістика – галузь мовознавства, що вивчає мову у зв’язку із соціальними умовами її існування. Під соціальними умовами мається на увазі комплекс зовнішніх обставин, у яких реально функціонує й розвивається мова, а саме:

• суспільство людей, які використовують певну мову;
• соціальна структура цього суспільства;
• розбіжності між носіями мови за віком, соціальним статусом, рівнем культури й освіти, місцем проживання тощо;
• розходження в їхній мовній поведінці залежно від ситуації спілкування.

Термін «соціолінгвістика» вперше ужив 1952 р. американський соціолог Герман Каррі. Це, однак, не означає, що й наука про соціальну зумовленість мови зародилася на початку 1950-их рр. Лінгвістичні дослідження, що враховують зумовленість мовних явищ соціальними феноменами, проводилися ще на початку 20 ст. у Франції (П. Лафарг, А. Мейє), Росії (І. О. Бодуен де Куртене, Є. Д. Поліванов, Л. П. Якубінський,), Чехії (Б. Гавранек, А. Матезіус). У 1960-і рр. посилюється інтерес до соціологічних студій у США, де й виникає соціолінгвістика. Характерна риса соціолінгвістики другої половини ХХ ст. – перехід від праць загального спрямування до експериментального перевіряння висунутих гіпотез, математично вивіреного опису конкретних фактів. На думку одного з представників американської соціолінгвістики Дж. Фішмана, вивчення мови у соціальному аспекті на сучасному етапі характеризується такими рисами, як системність, сувора спрямованість збирання даних, кількісно-статистичний аналіз фактів, тісне перетинання лінгвістичного й соціологічного аспектів дослідження. Один з основоположників сучасної соціолінгвістики американський дослідник Вільям Лабов визначає соціолінгвістику як науку, що вивчає «мову в її соціальному контексті».

Якщо розшифрувати це визначення, то треба сказати, що увага соціолінгвістів звернена не на власне мову, не на її внутрішній лад, а на те, як користуються мовою люди, що складають те або інше суспільство. При цьому враховуються всі фактори, що можуть впливати на використання мови, – від різних характеристик самих мовців до особливостей конкретного мовленнєвого акту.

Отже, у застосуванні соціолінгвістичного підходу до мови об’єктом вивчення є функціонування мови; її внутрішню структуру приймають як певну даність і спеціально не досліджують. У суспільствах, де функціонують дві чи більше мов, соціолінгвіст повинен вивчати механізм функціонування кількох мов у їхній взаємодії, щоб одержати відповідь, зокрема, на такі запитання: «У яких сферах соціального життя вони використовуються? Якими є взаємини між ними за статусом і функціями? Яка мова «домінує», тобто є державною або офіційно визнаною як основний засіб спілкування, а які змушені задовольнятися роллю родинних і побутових мов? Як, за яких умов і в яких формах виникає дво- і багатомовність?».