Роман "Фелікс Австрія" Софії Андрухович - це типовий приклад масової чи високої літератури?

Есе на тему: "Роман "Фелікс Австрія" Софії Андрухович - це типовий приклад масової чи високої літератури?"

Виконала: Лесів Анастасія

          Хочу почати з того, що після прочитання роману «Фелікс Австрія» у моїй голові виникло дуже багато думок з приводу сюжету, стилю написання, персонажів, і я дуже хотіла б ними поділитись.

          Спершу скажу, що протягом усього роману я постійно дратувалась, коли Стефу сприймали, як служницю (навіть сама Стефа). Хоча відчувається, що, наприклад, з Аделею у них був зовсім інший зв‘язок, який складно пояснити, але мені все ніяк не сприймався її статус служниці. Ще більше я дратувалась, коли Аделя цинічно при гостях ставилась до неї абсолютно байдуже і зверхньо, а потім по вечорах вони спілкувались як подруги, лягали в ліжко разом і розмовляли. Одним словом, у мені відбувалось якесь несприйняття їх стосунків і статусу Стефанії в житті, але, з іншого боку, я розумію, що інакше бути просто не могло.

        Якщо говорити про стиль і жанр твору, то у цьому аспекті роман мені дуже сподобався: пишність, піднесеність, навіть фантастичність, але при цьому перед нами справжні герої, справжній Станіславів зі своєю історією, і цю «справжність» авторка подає нам у вигляді описів вулиць, площ, розповіді про самих людей, їх світобачення, життя, їх принципів та вірувань тощо.

        І поки я читала цю історію, поринала у неї, малювала собі картини з описів, я часто ставила собі одне запитання: «У чому ж масовість? Де тут щось примітивне?"  Я так і не побачила чогось простого, бо цей твір дає дуже багато їжі для роздумів. Нетиповість сюжету, стилізація тексту завдяки купі цікавих діалектизмів та запозичених слів, непроста побудова тексту у розділах, багатогранність контекстів, за якими можна читати твір (історія міста, проблеми суспільства, наука проти релігії, людські цінності та стосунки) і написано це з нотками містерії та  гротеску, що робить твір зовсім не примітивним.